Літературний календар
Турмуд Гауґен - людина парадокс
(до 75-річчя від дня народження норвезького прозаїка)
На околиці Осло є гарна й затишна вілла.
У ній багато книжок і квітів, особливо книжок. Там разом із псом Сіднеєм живе
один із найвідоміших сучасних норвезьких письменників — Турмуд Гауґен.
12 травня 1945 року в норвезькому селі
Трюсіль народився хлопчик Турмуд. Батьківщина нашого героя — невеличке селище
на кількасот дворів недалеко від шведського кордону, що розташувалося просто
посеред лісу.
Турмуда, який мав чутливу душу, вабила і
краса грізної природи, і чарівність народних ремесел малої батьківщини… Але
найбільше його вабив світ книг. «Я пишу,
скільки себе пам’ятаю. Усе почалося тоді, коли я читав серіальні романи в
маминому щотижневому журналі. Мені видавалося, що чекати цілий тиждень на
продовження — то нестерпно довго. Тому я писав свої власні продовження», —
зізнався якось письменник.
Тож закінчивши школу, він поїхав до
столиці. Юнакові щастило: вступив до університету, де поглиблено вивчав
німецьку мову та літературу, а також купу інших філологічних предметів;
студіював історію мистецтва й культури та самостійно вивчив англійську. (Згодом
про вже відомого Гауґена говоритимуть: «Діамантовий
перекладач найвідоміших книжок». Поміж багатьох здобутків перекладацького
доробку Турмуда Гауґена — «Хроніки Нарнії» К. С. Люїса: — цей переклад вважається одним із найліпших у світі) .
Певний час молодий Турмуд працював в музеї Едварда Мунка. (Пізніше критики
скажуть, що живопис цього художника є найбільш суголосним із прозою Гауґена, а
картина «Крик» є наскрізною метафорою Гауґенової творчості.) Але за два роки
хлопець таки повернувся до книг: улаштувався редактором до видавництва. Нарешті
дитяча мрія Гауґена здійснилася — тепер він жив і працював із книжками та серед
книжок. Мабуть, цей факт немало посприяв творчій реалізації Турмуда.
Одного весняного ранку він надіслав до
видавництва рукопис. Проте письменник-початківець невпевнено розмірковував:
«Якщо до Вербної неділі не буде відповіді, то кину писати». Диво полягає в
тому, що відповідь надійшла того ж дня — йому зателефонували й сказали, що
беруть текст до друку. То було 1973 року — повість «Не так, як торік» відразу принесла успіх молодому автору.
Побувавши в рідному селі, написав
геніальну книжку — «Південна мрія» (1977). Це лірична історія вмирання села,
показана через переживання маленького хлопчика, що живе й росте в тому селі.
Турмуд — людина-загадка,
людина-парадокс. Вродливий, завжди усміхнений, гречний, каже, що любить гостей
і веселі вечірки. Його девізи: «Співай
навіть під час дощу», а також «Життя
таке коротке, в ньому не вистачає свят, то ж людина конче мусить щось із цим
зробити». При цьому він живе насамоті з книжками та квітами й пише сумні
казки про самотність — про дитячі самогубства, кризу взаємин і трагедію
нерозуміння у зовні щасливих родинах, приниження й непотрібність маленької
людини у світі дорослих.
Літературні критики вже понад три
десятки років (протягом яких з’явилися 24 книги Гауґена) не можуть збагнути,
чому більшу частину шанувальників творчості Гауґена складають діти. Адже ця
читацька аудиторія мала б надавати перевагу веселеньким життєствердним
казочкам.
І, нарешті, хоча Т. Гауґен є відомим
пропагандистом книг і читання, він, до того ж, завзятий кіноман: «Коли я не пишу, то переглядаю кінофільми.
Старі фільми — то моя пристрасть, я маю величезну колекцію стрічок німого кіно,
знятих до 1960 року». Отак.
До сина чарівного краю прийшли міжнародні
слава та визнання. Гауґен — перший дитячий письменник, який дістав
Скандинавську літературну премію (1984). Є в його скарбничці й Золота медаль
ім. Г.-Х. Андерсена (1990), і Європейська премія за книгу для дітей (1986), і
двічі Скандинавська премія шкільних бібліотек (1986, 1997). Його успіх —
несподіванка для нього самого. Коли письменникові зателефонувала голова журі,
щоб повідомити про присудження Премії імені Г.-Х. Андерсена, він ледь не зомлів
від шоку.
Журналісти продовжують наполегливо
випитувати у самітника з околиці Осло секрет успіху його сумних книжок у дітей.
«Без суму немає радощів. Сум — передумова
радощів. Народна музика часто сумна, одначе під неї танцюють», —
усміхається у відповідь Турмуд Гауґен. І знову рушає до своїх книжок та квітів
— того затишного світу, про який, може, і не мріяв, але який створив сам,
повністю віддаючись письменницькій праці.
Коментарі
Дописати коментар