БІБЛІО КРАЇНА

  Народ, який сміятись вміє Ніхто не знищить, не розвіє П. Глазовий Щойно прозвучить гумореска Павла Глазового чи то з радіоприймача, чи то з екрана телевізора, як щира й відкрита душа українця відгукнеться веселим сміхом, сяйне промінням зморщечок-смішинок довкола очей і неодмінно осяде у глибині серця. 30 серпня 2022 року 100 років від дня народження Павла Глазового. Прославився в українській літературі як гуморист і сатирик. Писав здебільшого співомовки, віршовані гуморески та байки. Його перший друкований твір побачив світ, коли майбутньому гумористові було лише вісімнадцять років. Автор збірок «Великі цяці», «Карикатури з натури», «Смійтесь, друзі, на здоров'я», «Сміхологія. Посібник для всіх, кому любий сміх». Павло Глазовий став лауреатом премії імені Остапа Вишні 1988 року за книгу «Сміхологія». У своїх творах Глазовий створив строкату й різноманітну галерею персонажів, що самі промовляють за себе, живуть своїм життям, постають такими, якими є: не кращими й не гір

  В цьому році країна відзначає 120 років від дня народження Юрія Івановича Яновського. Бібліотека – філія № 2 пропонує переглянути цікаві факти життя і творчості видатного письменника. Юрій Яновський (1902-1954) — український поет та романіст. Один із найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття. За жанром Юрій Яновський писав: вірші, нариси, п’єси, кіносценарії, романи. Народився 27 серпня 1902 року в селі Майєрове Компаніївського району   на Кіровоградщині в родині заможного селянина. З дитинства Юрій багато хворів, переніс шість тяжких операцій — шість разів був на грані смерті.  Юрій Яновський мріяв стати морським інженером. У 1917 році родина переїхала до Єлисаветграда. У 1919 році Юрій   на відмінно закінчив Єлисаветградське реальне училище.   Вчився в Київському політехнічному інституті на перших двох курсах 1922–1923рр. разом з майбутнім конструктором ракет Сергієм Корольовим. 1922 року в київській  газеті «Пролетарская правда» був о

  23 серпня – День державного Прапора – одного з трьох офіційних державних символів, що символізують суверенітет держави. Національні символи в усі часи були відображенням духу нації, його своєрідним генетичним кодом. Прапор незалежної України має давню історію. Синьо-жовте поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських корогвах, прапорах і клейнодах ще з часів Козаччини. Жовто-блакитний прапор був державним символом Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Однак державними символами, як і традиціями, не варто розпоряджатися легковажно, не вивчивши як слід наукову та документальну базу. Бо подібні вагання, особливо під час війни з неадекватним супротивником, можуть дорого коштувати. Адже можуть бути використані на шкоду Україні. Мовляв, та вони самі не знають хто вони і чого вони хочуть – тому ми їм розтолкуємо. Треба чітко усвідомлювати, що за кожним з наших символів стоять мільйони наших предків, які боролися, вмирали і, головне, жили

  23 серпня українці святкують День Державного прапора. Це свято відзначають з 2004 року, але історія одного із головних символів нашої держави починається ще з давніх часів. Жовтий та синій колір часто використовували на стягах та гербах князів та знаті. У ХІV ст. ці кольори були присутні на гербі Галицько-Волинського князівства. Король Данило Галицький, при заснуванні Львова, обрав для гербу міста золотого лева на синьому тлі. Поєднання жовтого та синього кольорів зустрічаємо і в добу козацтва. Прапори Війська Запорозького були синім полотнищем із золотим орнаментом (зображення лицаря, або ликом святих). Під час української революції 1917–1921 роках така ж колористика була у державному прапорі Української Народної Республіки. Закон про Державний прапор республіки Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським прийняла 2 березня 1918 року. У січня 1918 року біля залізничної станції Крути під цим прапором вступили у бій з російським окупантом легендарні українські вояки – Гер

  Бічуя Ніна Леонідівна – письменниця, прозаїк, перекладач, журналістка та член Національної спілки письменників України.   Народилася 24 серпня 1937 року в Києві але більшу частину життя проживає у Львові. Дитинство припало на важкі воєнні та післявоєнні роки. У 1958 році закінчила факультет журналістики   Львівського   державного   університету   ім. Івана Франка,   де і сформувався її письменницький талант. Протягом 1989 – 1997 років була на журналістській роботі як редакторка газети «Просвіта». Працювала завідувачем літературної частини та модельєром Львівського театру юного глядача. Від 1999 року – викладачка кафедри театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка. Провідний редактор театрального журналу "Просценіум". Письменниця має багато титулів, серед яких вирізняється « королева української прози » (за Валерієм Шевчуком). Видані нещодавно її новели та візії, написані в різні роки і зібрані у книзі «Великі ко

  Всесвітній день гуманітарної допомоги заснований Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я та іншими міжнародними організаціями, які привертають увагу до ролі гуманітарних працівників і згадують тих з них, хто загинув або отримав травми під час виконання своїх життєво важливих обов’язків. Цей День має щорічний характер і проводиться 19 серпня. Відзначається відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES /63/139. Мета проведення Всесвітнього дня гуманітарної допомоги полягає у приверненні уваги громадськості та поширення знань про гуманітарне співтовариство, про те, що роблять гуманітарні працівники і з якими труднощами вони стикаються, проводиться демонстрація своєї гуманітарної діяльності для неурядових та міжнародних організацій, а також спогад тих, хто загинув або отримав травми під час гуманітарних операцій. Важко точно дізнатися щорічний обсяг наданої гуманітарної допомоги, тому що немає єдиної бази даних для цієї звітності. Крім того, жодна організація не зобов’яза

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Молодь в Україні дорослішає у бурхливі часи. Карколомні історичні події, у тому числі дві революції та війна суттєво впливають на розвиток її громадянської свідомості. На сучасному етапі, в середовищі непевності, хлопці та дівчата часто стикаються з численними перешкодами, відчувають страх до майбуття. Але більшість продовжує будувати своє життя на рідній землі. Зараз в Україні проживає понад  11,5 мільйонів молодих людей  віком від 14-ти до 35-ти років – це  27 % населення держави . Але, на жаль, у пошуках роботи та кращого життя багато молодих й кваліфікованих спеціалістів часто виїжджають з країни і ці негативні процеси тривають. Понад 2 мільйони молодих людей стали внутрішньо переміщеними особами;  ще близько 2 мільйонів виїхали за межі країни. Але ті молоді люди, які залишились в Україні – с

(9 серпня 1927 Нью-Йорк — 15 червень 2014 року, Бока-Ратон) Американський письменник і філолог народився в Брукліні, в родині єврейських емігрантів з Російської імперії Вільяма Кіза і Бетті Аліцкі. Родина його матері перебралася з України в Монреаль наприкінці 19 століття. Батько тримав магазин вживаних речей, мати працювала косметологом. Після війни три роки служив у флоті, потім залишив військову службу, закінчив Бруклінський коледж і отримав ступінь бакалавра психології.  На початку 50-х майбутній письменник деякий час працював молодшим редактором літературного журналу, фотографом в журналі мод, викладав англійську мову в школі і вів недільні курси. Одночасно закінчив заочний факультет Бруклінського коледжу за спеціальністю «Англо-американська література» і отримав ступінь магістра. Після цього він залишив Нью-Йорк і викладав курси літературної творчості в державному університеті Уейна.  З 1966 року — професор англійської мови та літературної творчості в університеті штату Огайо в

Потреби суспільства в інформації вимагають різноманітних повідомлень – від фундаментальних наукових праць до фактів повсякденного життя. Це надало поштовх до створення газет і журналів. Газетні публікації відображають події сьогодення та факти щоденного життя і є одними з найпоширеніших засобів комунікації і мають доволі широку різноманітну тематику: урядові офіційні видання, ділові, фінансові, комерційно-рекламні, літературно-художні, юридичної тематики, медичної тематики, педагогічні, спортивні, гумористичні, релігійної тематики, військової тематики та політематичні газети. Сторінки преси поєднують два види передачі інформації: вербальну та візуальну, що забезпечує її гармонійне сприйняття. Для кращого розкриття тексту в періодиці використовують ілюстрації, які займають в газетах та журналах доволі багато місця. Мета оформлення газет і журналів полягає в тому, щоб в найбільш привабливому вигляді донести до читача зміст, виокремити головне. Завданням преси є оперативна передача інформ