"Пігмаліон" Бернарда Шоу: читаємо класику
![Зображення](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj_2Dkg6VqfnBnWY8PzxWmqczac5uj4pAYrSsWodNvUOzwlEj8JbCT_yykb_8Axwi-Ul4X_9YzxXLg8e4aJZttbwA1Bml2D6qEV3VbFq8ydcgkAdXS2Y5kVX1zXUtkbuDS-QNntkrCTyOZrBv0qZqRT_9w41Fgya9-Sjo_zisBPmgUNI1Ww_vtDB6l49Lns/w400-h300/otzyv-8-600x450.jpg)
Бернард Шоу вирізняється серед письменників-реалістів XX століття як сатирик і реформатор англійської драми. П’єса Бернарда Шоу "Пігмаліон" була написана у 1912 – 1913 рр. Робота над її постановкою ознаменувалася любовним захопленням Шоу. Головна роль призначалася для відомої артистки Стелли Патрік Кемпбелл. Розмовляючи з нею про роль, відвідуючи її будинок, Шоу все більше закохувався в цю жінку. Йому в той час було 56 років, їй – 47. Роль Елізи Дулітл виявилася для місіс П. Кемпбелл її сценічною вершиною. Сварки і бурхливі з’ясовування хитали відносини письменника і актриси. Стелла вимагала його розлучення з дружиною. Але Шоу не пожертвував коханням і відданістю дружини заради свого захоплення. У відповідь Стелла порвала стосунки з ним і раптово вийшла заміж за людину, значно молодшу за себе. Вона була тоді на вершині слави, багато хто пропонував їй руку і серце. Так вона помстилася тому, кого кохала. Бернард Шоу прагнув створити проблемний інтелектуальний театр, і