БІБЛІО КРАЇНА

  26 липня виповнюється 65 років Москалець Галині Василівні - яскрава письменниця нової літературної генерації, безсумнівний майстер сучасної української прози. За глибиною відтворення людських почуттів та національної автентичності її без вагання можна назвати спадкоємицею Ольги Кобилянської. Відома під творчим псевдонімом Пагутяк Галина (26 липня 1958, Залокоть, Дрогобицький район, Львівська область), працює в жанрах фентезі, наукової фантастики й готичного роману. Галина Василівна Москалець народилася у сім’ї вчителів. Коли дівчинці виповнилося 3 роки, родина переїхала в село Уріж. У дитинстві любила слухати містичні історії від свого дідуся та розповіді старших про фантастичних істот. Саме в Урожі, за словами самої Галини Пагутяк, їй відкрився дивний світ народних вірувань про потойбіччя, і відтоді вона ставиться до нього дуже серйозно. Після закінчення школи спробувала вступити на філософський факультет Київського університету – не судилося. Пішла працювати в колгосп, потім вч

Український вінок з давніх часів був обов'язковим елементом на додаток до національного українського костюма. Він вважався символом довговічної любові і нескінченності роду. Наші предки були впевнені, що українські віночки наділені великою магічною силою і вони можуть вплинути на наше майбутнє і управляти нашим сьогоденням. Бібліотека-філія №2 пропонує згадати давні   традиції   нашого народу та подивитись відео-презентацію «Хто вміє віночок вити, той вміє життя любити». Історія вінка починається у глибокій давнині. За стародавнім віруванням предків через вінок приходили у наш світ безсмертні душі з потойбіччя. Згадка про вінки сягає шумерської культури (ХІІ-ІІІ ст. до н.е.). У часи античності вінок слугував бенкетним чи застільним атрибутом, що символізував щастя і талант, ним прикрашали священні предмети та об’єкти поклоніння, увінчували переможця чи тріумфатора, оратори одягали його під час промов. На українській землі вінок також відомий здавна. На найдавніших зображеннях

  Впевнено рухаємось далі і намагаємось дійти рівноваги у своєму житті, у стосунках з близькими, у плануванні на майбутнє. Зустріч, що відбулась сьогодні з психологом Дмитром Медведєвим, була нестандартна, у новому форматі обговорення літературного героя книги. Для яскравого прикладу пан Дмитро запропонував для обговорення персонажа книги Фредеріка Бакмана «Чоловік на ім’я Уве». Роман шведського письменника – це   смішна, іронічна, зворушлива та мудра історія про людей, які через ті чи інші причини стали непотрібні суспільству. А також про щоденну мужність жити і бути собою. Змальований у книзі персонаж, втратив смак до життя й не бажає жити далі. Всілякі негаразди, що постійно трапляються у житті, підштовхують   його до   самогубства, на щастя невдалого. Вийшовши на пенсію, втративши кохану дружину, він змушений наново відшукувати сенс буття. І, звичайно, це непросто. Попри все горе та нерозуміння оточуючих, перепони, що довелося пройти головному герою, він все ж таки не втра

  «Творчий ковчег «Полтава» впевнено крокує до нових горизонтів. Промайнуло вже п’ять років з того часу, коли відбулось перше засідання учасників цього чудового літературно-мистецького об’єднання. І сьогодні можна говорити із відчуттям гордості та захоплення, що цей проєкт поєднав людей близьких за духом та творчим настроєм не тільки з Полтави, а із інших міст та навіть країн. Під своїм крилом він об’єднав різнопланових митців, що несуть свою творчість у люди, дарують її оточуючим: вірші, музику, пісні, художні витвори мистецтва та театральні постановки – все це має місце в «Творчому ковчезі». На зустріч, яка відбулась в бібліотеці-філії №2 ПМТГ цієї суботи, завітали митці, наші друзі з Кременчука, і свято було феєричним! Дякуємо за це всім присутнім. Пролунала поезія від полтавців - Олега Шапошнікова, Юлії Стиркіної, Наталії Жовнір, поета-початківця Марини Садової, Сергія Старих, Галини Хархан, а також кременчужан – Людмили Снітко, Ірини Залюбовської, Вікторії Сопільняк, та Ігор

  Продовжуємо обговорювати екранізації світової літератури. Сьогодні подивились екранізацію Ібсена «Лялькоий дім» (Великобританія, 1973 р.) Генрік Ібсен (1828–1906) — норвезький письменник, творчість якого набула світового значення. Свої п’єси автор створював у Німеччині й Італії. Персонажі Ібсена, загнані в жорсткі рамки сюжету, завжди були живими. П’єсу «Ляльковий будиночок» Ібсен написав 1879 року про те, що потрібно мати сміливість, щоб подивитися на своє життя з боку й зрозуміти, ким ти є насправді. Молода і чарівна Нора, щоб врятувати свого чоловіка від смерті, потай від нього бере в кредит велику суму і до того ж підробляє підпис батька, який уже на смертному ложі та який нібито виступає як поручитель. І хоча вона своєчасно виплачує борг (також потай від чоловіка), повірений Крогстад, що позичив гроші, розкривши підроблення, починає її шантажувати. Ляльковий будиночок — це солодке «щасливе» подружжя, яке застрягло в громадських порядках, — виявився ілюзією. Його крах для герої

  В рамках Кіноклубу Docudays UA відбувся перегляд та обговорення документального фільму «Дім з хімерами», Україна (2013 р). Режисерка фільму Жанна Максименко-Довгич закінчила Інститут журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка, працювала на телебаченні та має відзнаки за свої кінороботи у низці українських кінофестивалів. Сюжет фільму обертається навколо будинку у центрі Києва, на вулиці Малій Житомирській. Тут на межі зникнення опинилися кілька будівель, що становлять архітектурну, історичну й культурну цінність. Серед них і Садиба Мурашка, всесвітньовідомого українського художника. Ситуація нагадала полтавцям про проблеми, що існують у місті, зокрема про Полтавський кадетський корпус, що кілька років тому нарешті передали у державну власність, але так і не відновили. А історія головного герою фільму – киянина Олександра Глухова, показала, що боротися   за свої права можливо і потрібно. Врешті, він обстоює садибу відомого художника Олександра Мурашка, р

  Зайди на хвилинку, прочитай про новинку! Бібліотека філія №2 пропонує нашим читачам ознайомитися з   нещодавно отриманою пригодницькою книжкою Роберта Бриндза « Дівчина у кризі », з якою можна добре провести час під час відпустки. Роберт Бриндза – англійський письменник, творчість якого в літературних колах довгий час не шанували. Однак після того, як у 2016 році вийшла його книга « Дівчина у кризі », про Роберта заговорили по всьому світі. Сьогодні бібліографія автора складає понад десять книг. Тираж більшості з них перевищив три мільйони екземпляри. Роберт Бринза народився у Лоустофті, в 1979 році. Крім нього, в сім'ї була ще сестра. Батько часто розповідав дітям казкові історії, тому Роберт з ранніх років він мріяв писати книги, хоча ніколи не вірив у те, що зможе отримувати за це гроші. Саме тому, коли батьки наполягли на вступ сина до театрального, він не заперечував та подав документи до школи акторської майстерності. Одразу після закінчення школи актора, він написав

  16 липня виповнюється 115 років від дня народження талановитого поета, прозаїка і публіциста українського зарубіжжя Василя Костянтиновича Барки (справжнє прізвище Очерет) (1908-2003). Сім’я Василя Барки жила небагато, постійно бідувала, батько працював плотником, а також розом зі своїми трьома синами доглядав чужі сади, під час громадянської війни працював інструктором у майстернях, де виробляли кінське спорядження для армії Будьонного. Сімя Очерет переїхала у відкритий степ неподалік від хутора Миколаївка, де Василь Барка ходив до трьохкласної початкової школи. З 1917 р. письменник навчався в Лубенському духовному училищі («бурсі»), яке згодом було перетворено в трудову школу. Улюблений предмет Василя Барки – література. Хлопець захоплювався творчістю Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Ф. Достоєвського, М. Коцюбинського, В. Стефаника, також займався вивченням марксизму, та «красиві» теорії не задовольняли серце письменника. У 1927 р. Василь Барка закінчив Лубенський Педагогічний

  До числа прогресивних діячів зарубіжної журналістики відноситься видатний англійський письменник і публіцист Джеймс Олдрідж. Ім'я цього талановитого англійського літератора, активного публіциста і невтомного борця проти фашизму, глашатая світу і прогресу, відомо всім людям доброї волі, також його ім’я об'єднало свої зусилля в боротьбі проти паліїв нової війни. 10 липня виповнюється 105 років від дня народження видатного англійського письменника та публіциста Джеймса Олдріджа. Повне ім'я – Харольд Едвард Джеймс Олдрідж (англ. Harold Edward James Aldridge). Народився він 10 липня 1918 року в Австралії, у Сванхіллі, штат Вікторія, де й минуло, за його словами, «том-сойєрівське» вільне дитинство, сповнене пригод. Про які можна й потрібно прочитати в повісті «Мій брат Том», у романі «Правдива історія Ліллі Стьюбек», в інших «австралійських» книгах Олдріджа, де автобіографізм не відокремиш від вигадки, та й не слід. У 14 років Джеймс пішов розсильним у редакцію однієї з м