Всесвітній день журавля

#Цей день в історії

28 травня - Всеукраїнський  день  краєзнавства

Свято започатковане Національною спілкою краєзнавців України у 2017 р.

Його метою є поглиблення дослідження та популяризації історії, культури, мови, звичаїв і традицій українського народу, репрезентація практичних здобутків у цьому напрямку; залучення до вивчення та пізнання рідного краю широких верств населення; підвищення суспільної уваги до діяльності краєзнавців; поглиблення співпраці з державними органами влади, закладами культури та освіти, науковими установами, громадськими організаціями зацікавленими у розвитку краєзнавства.

Краєзнавчий рух на Полтавщині веде свій родовід від козацьких літописів Григорія Граб’янки і Самійла Величка.

Важливу роль у становленні й розвитку історичного краєзнавства у краї відіграли українські інтелігенти — вчені, меценати, аматори, які гуртувалися навколо Полтавської губернської вченої архівної комісії, Полтавського церковного історико-археологічного комітету, статистичного бюро Полтавського губернського земства, Лубенського музею К.М.Скаржинської, Полтавського природничо-історичного музею.

Існує думка, що для того, аби нація перестала існувати, достатньо відібрати в неї мову, традиції та релігію. І не дивно, адже духовний розвиток кожного народу невід'ємно пов'язаний із цими поняттями.

Кожне українське місто і  село претендує на увіковічення його на полотні чи оспівуванні у піснях, бути описаним у чудових поезіях та прозі. Унікальність і неповторність, самобутність рідних куточків всотується людині разом із материнським молоком. Чимало талантів явила світу рідна Полтавщина.

Один із авторитетних інтелектуалів України Микола Жулинський акцентує увагу сучасних українців на важливості збереження власного національного «Я»: «Необхідно повсякчас плекати національний дух, бадьорити національну волю, підсилювати прагнення увиразнити, усвідомити національну ідентичність, утверджувати і поширювати національні базові цінності на весь етнічний простір українства, на весь український народ».

Відродження українських народних промислів є одним з невідкладних завдань сьогодення. Духовна і матеріальна культура українського народу складалася віками.

Підростаюче покоління, повинне знати та досліджувати видатні пам’ятки рідного краю. Кожне місто, як і кожна людина, має своє обличчя. Риси цього обличчя – знакові місця, архітектурні споруди, музеї, пам’ятники .

Багато славетних імен пов’язано з полтавським краєм. Хто у світі не знає І.Котляревського, М.Чурай, В.Кочубея,
М. Башкірцеву? Усі вони прославили нашу квітучу полтавську землю.

Історія козаччини довгий час була покрита туманом легенд і переказів. Лише після довгої і кропіткої праці дослідників-краєзнавців історична наука з'ясувала обставини зародження і перших кроків козаччини, відвіявши правду від казкових вигадок.

Старі ремесла цікавлять нас, викликають захоплення. З покоління в покоління переходила слава найрізноманітніших народних умільців – різьбярів, килимарниць, гончарів.

Хата це все – родина, затишок, тепло. Українська хата – колиска нашого народу. В ній знайшли яскравий вияв спадковість традицій, естетичні засади, доцільність і соціальна зумовленість. Хату можна вважати і своєрідною візитною карткою України.

Гончарні осередки Полтавщини разом створюють унікальну культурну спадщину рідного краю.

Гончарство належить до тих небагатьох винаходів старовини, які залишили глибокий слід в історії культури нашого народу, що актуально і на сьогодні.      Незаперечним лідером серед гончарних осередків Полтавського краю є Опішнянський регіон. (Сім’я Пошивайлів).

Полтавщина й зараз славиться художньою обробкою дерева. Полтавське народне різьблення включало такі техніки: тригранновиїмчасте різьблення, рельєф, а також круглу пластику. Тваринні чи рослинні узори на предметах щоденного вжитку (ложки, ополоники, сільнички, коряки),  на мисниках, полицях, балок хат (коники) була започаткована в сивій давнині і дійшла до початку 20 ст. Різьблення пов’язують з іменами видатних майстрів Юхименків з Великих Будищ.

А хто не знає про полтавську вишивку? Полтавщина - край, що славиться своєрідною технікою, яка налічує близько 180 різних способів виконання.

Килимарство – традиційна, найбільш важлива і поширена в усіх місцевостях України галузь народного ткацтва . Цей вид ремесла особливо був поширений на Полтавщині, про що свідчать історичні, літературні джерела, а також багаті колекції давніх килимів у музеях.

Килими були обов’язковою частиною приданого жінки, ними сплачували данину. Перші відомості про ткацтво на українських землях сягають періоду трипільської культури. Археологічні знахідки того часу: значна кількість ткацьких знарядь для прядіння, деталі первісних верстатів, відбитки тканини на кераміці свідчать про використання рослин, вовни, а також володіння технікою переробки текстильної сировини вже в ІІІ – ІІ тис. до н.е.

Віночок, сплетений з квіточок і трав, оздоблений яскравими стрічками, – один з найдавніших українських символів. Образ української дівчини неможливий без гарно увінчаної квітами голови. Та мало хто сьогодні знає, що це не тільки чудова прикраса, яка формує естетичний зовнішній вигляд юної українки, а перш за все – важливий елемент – символ українського життя.

Мистецтво плести вінок – ціла наука, яка передавалася з покоління в покоління. Вінок  - це український оберіг.

Полтавщина – літературна перлина України, яка дала світу таких геніїв слова, як Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Панас Мирний, Олесь Гончар та інші. Так чи інакше, з полтавським краєм пов’язана доля Тараса Шевченка, Лесі Українки, Михайла Старицького і багатьох інших.

Серед унікальних надбань українського народу нас найбільше зацікавили родинно-обрядові пісні, бо у сучасному житті їх майже не чути. Такі пісні супроводжували найрізноманітніші перехідні або етапні моменти життя людини від її народження до смерті.

Кобзарство й бандура разом із нашим народом пройшли великий і славний історичний шлях. Виготовляли інструменти, як правило, самі ж кобзарі-бандуристи. 

Серед них найвідомішим став майстер із Миргорода Скляр Іван Михайлович. Його винахідницька і конструкторська праця зробила революцію у професійному бандурному музикуванні.

Краєзнавці -  ентузіасти, завдяки їх кропіткій праці ми дізнаємося про історичні і культурні особливості регіону, міста, екологічні проблеми, а також про знатних людей краю і таке інше.  Їх робота неоціненна.

Краєзнавчою роботою нашої бібліотеки є формування фондів краєзнавчої літератури, які включають в себе книги, статті про область в цілому, інші краєзнавчі документи.  В читальному залі постійно діє краєзнавча виставка: «Моя Полтава – моя земля квітуча».  

 Після закінчення карантину запрошуємо в бібліотеку, де ви зможете знайти цікаву різнопланову  літературу з краєзнавства.