Літературний
онлайн календар
Марко Лукич Кропивницький
(180 років від дня народження)
22 травня 1840 року, 180 років тому, народився Марко Кропивницький –
український письменник, драматург, актор та фундатор українського театру.
Яким же він був на
сцені та в житті, людина, на честь якої був перейменований Кіровоград.
Цікаві факти з життя
Кропивницького:
1. З його ім’ям пов’язана
ціла епоха! Він був актор, драматург,
режисер, письменник, композитор, співак, публіцист, громадський діяч, засновник
українського театру. Марко Лукич виплекав справжніх зірок світової сцени, а
театр Кропивницького зумів стати у ряд кращих національних у Європі та здобув
гучну славу. Його колектив із успіхом гастролював не лише по всій царській
Росії, а також у Варшаві, Мінську, Вільно, Тифлісі, Галичині, Австро-Угорщині.
2. У
час, коли більшість населення України було неписьменною і не могла читати твори
Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка та інших українських письменників,
Театр Кропивницького багато років був одним із головних джерел культурного
відродження нації, займаючись просвітницькою місією, — ніс правду в народ. Його
театр став однією з важливих духовних підвалин, на яких через багато десятиліть
було побудовано незалежну Українську державу.
Він палким мистецьким словом пробуджував національну свідомість
народу, закликав його зберігати й відстоювати свої культурні надбання. Устами
героїв своїх п’єс Кропивницький проголошував протест проти соціальної
несправедливості.
Твори драматурга забороняли, погрожували арештом, і тільки надзвичайна
популярність і народна любов рятували митця-патріота від неминучого арешту...
3. Загалом Марко Лукич написав понад 40 п’єс, де автор
виступає тонким знавцем душі, висвітлюючи болючі проблеми доби, зображуючи
гострі соціальні протиріччя суспільства Преса порівнювала їх із шедеврами
світової літератури, бо в кожній із 
4. Саме Кропивницький вперше надав українському
театру соціального значення і звучання. Марко Лукич казав, що актор і режисер
повинні добре знати життя народу й черпати з нього образи, аби правдиво
розкривати психологію сценічного образу. А слово, рух, інтонація, міміка, грим,
костюм, сценографія і музичне оформлення — тобто всі компоненти спектаклю —
повинні бути підкорені розкриттю змісту твору. Таким було творче кредо великого
режисера-педагога.
5. За своє довге
театральне життя Марко Лукич грав у творах українського, російського й
західноєвропейського репертуару більше 500 ролей. Це були шедеври
сценічного втілення, в яких великий актор сягав глибини розкриття і розуміння
образу, створював сповнені правди характери, зачаровуючи своєю грою глядачів. Ще
за життя його називали «українським Мольєром» і «українським Шекспіром».
6. Марко Кропивницький часто
поступався своїм гонораром для тих численних аматорських труп, де виступав,
залюбки приймав у себе різних діячів культури і дозволяв їм жити на своєму
хуторі «Затишок» роками, на повному пансіоні. Довгий час у нього жили родичі
Тараса Шевченка, його побратим, композитор Микола Лисенко. Часто гостювали й
інші діячі культури та мистецтва, художники, актори, науковці. Кропивницький
при нагоді допомагав бідним акторам і селянам.
7. Варто
згадати один яскравий епізод iз біографії митця. Коли імператор Олександр II, у
захопленні від акторської майстерності Кропивницького, під час гастролей театру
в Петербурзі запропонував йому грати в Імператорському театрі, що давало йому
змогу жити безтурботно і заможно, Марко Лукич рішуче відмовився: «Не потрібно
мені ні срібла, ні золота, ні слави, ні пошанівок... Зрадити моєму народові,
піти у найми тут «власть предержащим», які мову нашу не визнають, хочуть
знищити?! Ніколи! Краще буду працювати на користь милій моїй Україні на повну,
Богом дану мені силу, а там вже нехай цінують все, що я залишив»...
8. З
ім’ям Кропивницького пов’язане перше прилюдне виконання присвяченої йому
композитором Данилом Крижанівським пісні на слова Т. Г. Шевченка «Реве та
стогне Дніпр широкий». За цей вчинок Марко Лукич ледве уникнув арешту. Бо у тi
часи «читати твори, друкувати тексти до музичних нот українською мовою» було
заборонено царським указом. «Інцидент», за доносом охранки, стався в Одесі у
1892 році, на вечорі, присвяченому пам’яті Кобзаря. Коли Марко Лукич заспівав,
слухачі підвелись і стоячи співали разом iз ним урочисту мелодію. Налякані
жандарми увірвались у залу і почали виштовхувати публіку, а їм у відповідь ще
голосніше з усіх боків лунало шевченківське слово. Сягнувши у простір могутнім
співом Марка Кропивницького, ця пісня всоталась у кров і плоть кожного
українця, стала духовним гімном нашої нації... http//gre4ka.info/
Пропонуємо вашій увазі деякі книги Марка Кропивницького та про його творчість, що є в фондах нашої бібліотеки.
Коментарі
Дописати коментар