Кульбаба, або Диво-рослина

"Портрет ювіляра  - найяскравіша постать  

в історії вітчизняного театру"

Микола  Яковченко:  завжди  сучасний

(1900 - 1974)

Микола Яковченко — одна із найяскравіших постатей українського театру і кіно 1930-1970-х років. Ми добре пам'ятаємо його за стрічками "За двома зайцями", "Королева бензоколонки", "Максим Перепелиця", "Вій". Він зіграв на сцені понад 200 ролей, у кіно – 55. І серед них немало серйозних. А всі хотіли бачити тільки смішне.

Сьогодні пригадаємо, яким був цей талановитий комік із сумною долею.

Його влучно називали «по-справжньому народним артистом», а Микола Зарудний — «найнароднішим серед усіх заслужених і найзаслуженішим серед усіх народних». Утім, офіційне звання народного артиста УРСР актор отримав незадовго до смерті, 1970 року.

Сергій Параджанов бачив у ньому українського Чарлі Чапліна. У цій небезпідставній аналогії — всесвітнє визнання і водночас елемент вторинності (другий після Чапліна), тоді як Микола Федорович Яковченко був особистістю неповторною, самобутньою. Порівнювали українця також із французькими акторами — Фернанделем і Жаном Габеном (режисер Іван Пир’єв називав його Габенком) — за переконливу народність і щирість у грі.

Втім, він завжди залишався самим собою — «блазнем із сумними очима» (за його власним визначенням), ніби відчуваючи, що лише під ковпаком блазенства може піднятися до «вільної святкової мудрості, яка не залежить від норм та утисків офіційного світу»  (М. Бахтін).

Час не владний над ним. Він досі живе серед нас — у сотнях відтворених на кіноекрані й на сцені неповторних образів, кілометрах плівки записів на радіо, тисячі разів переказаних легендах і анекдотах про нього, де переплелися правда і вигадка (що лише підкреслює його народність), у сквері біля улюбленого театру, назавжди присівши відпочити, завдяки талановитій роботі народного художника України Володимира Чепелика, разом зі своїм Фанфаном.

Майже щорічно на газетних шпальтах з’являються спогади про нього та інтерв’ю з друзями й родичами Яковченка. Газетні публікації відтворюють відомі факти його життя, з десятих вуст цитують жарти, переповідають «походеньки». Однак, попри достатньо високий ступінь повторюваності, його пригоди й байки не набридають, а кожен варіант чергового зразка «яковченківського епосу» звучить сучасно й весело. 

Ім’ям Яковченка рясніє Інтернет: згадки, цитати, фото... Українському сміхотворцеві присвячено відеофільм «Великий лицедій М. Ф. Яковченко» режисера Світлани Ільїнської та радіопередачу із циклу «Згадаймо» Тамари Олійник, завершується робота над присвяченим акторові художнім фільмом. 2005 року, до 105-ліття від дня народження актора, побачило світ видання про життя і діяльність «українського Чапліна». Книга акумулювала в собі ту позитивну «яковченківську» енергію, яку він за земного життя так щедро дарував людям.

Крилаті висловлювання

•  "А горілка та була, як молода артистка в першому спектаклі…"

•  "Зав'язав, не п'ю. Але з тобою - з великою охотою".

•  "Мадам, ви така красива, як шхуна. У вас три карбованці немає?"

•  "Не треба тому чорта шукати, у кого він за плечима".

•  "Подивлюся в дзеркало — і плюнуть хочеться!"

•  "Сьогодні ви муж і жена, а завтра сам Бог не скаже, чим ви будете.      Очень, очень і очень!"

•  "Що б не сталося, ми це переживемо!"

•  "Яке я хамло?!"