Всесвітній день журавля

Микола Зеров, поет Розстріляного Відродження

130 років від дня народження

Миколу Зерова справедливо вважають лідером «неокласиків» — групи поетів, перекладачів, літературознавців і критиків, до якої зараховують також О. Бургардта, М. Драй-Хмару, М. Рильсь­кого і П. Филиповича. Хоча вони формально не утворювали окремої літературної організації

Народився 26 квітня 1890 р. у м. Зінькові на Полтавщині. Батько Миколи Зерова був учителем, потім - завідувачем міської школи, інспектором народних шкіл. Мати - з дрібного землевласницького роду Яреськів з-під Диканьки. Приїхавши до Києва тринадцятирічним хлопчиком з провінційної Охтирки, Микола Зеров доклав колосальних зусиль, щоб опанувати рафіновану культуру передреволюційного міста. 1919-1923 рр. були досить непростими в житті Миколи Зерова. Він переживає голод 1919-го і 1921-го рр., тиф. Відбувається нелегка душевна боротьба вченого й поета, який намагається осмислити навколишню дійсність, стан літератури того періоду і себе в ній.

Учений-енциклопедист, природжений інтелігент не міг спокійно працювати в центральному українському університеті. Він постійно відчував на собі цькування з боку літературних ворогів. А восени 1934 р. почалися тяжкі випробування в його житті. 1 вересня М. К. Зерова звільнили з викладацької роботи в університеті, а 1 листопада - і з наукової. Того ж дня, 1 листопада 1934 р., помер від скарлатини його десятирічний син Котик (Костянтин). Близько 11 січня 1935 р. Микола Зеров виїхав до Москви. Він намагався одержати замовлення на переклади, влаштувався на службу по лінії кіно.

Наприкінці квітня 1935 р. Миколу Зерова заарештували і привезли до Києва. Його звинуватили у приналежності до терористичної організації. А в червні 1936 року його доправили до Соловецького табору. Тут також перебували Василь Мисик, Мирослав Ірчан, Олекса Слісаренко, Григорій Епік, Лесь Курбас. його було розстріляно за постановою "особливої трійки" УНКВС по Ленінградській області З листопада 1937 р. разом з П. Филиповичем, Марком Вороним і Б. Пилипенком.

У 1958 р. М. К. Зерова було реабілітовано.

Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. - Київ : Світ Успіху, 2005. - С. 350-351

      

У ТРАВНІ

Емаль  Дніпра,  сліпучо-синій  сплав.  
Газон  алей  і  голе  жовтоглиння,  
І  в  поводі  прозорого  каміння  
Зелені  луки  —  як  розлогий  став.  

Ніколи  так  жадібно  не  вбирав  
Я  красоти  весняного  одіння,  
Пісок  обмілин,  жовтобоке  ріння,  
Брунатні  лози  і  смарагди  травю  

Крізь  цеглу  й  брук  пульсує  кров  зелена  
Земних  ростин,  і  листя  чорноклена  
Кривавиться  у  світлі  ліхтарів.  

І  між  камінних  мурів  за  штахетом  
Округлих  яблунь  темний  кущ  процвів  
Таким  живим  розпадистим  букетом.  

12.03.1933