ЛАРИСА ДЕНИСЕНКО - письменниця, адвокат, правозахисник, телеведуча

ЛАРИСА   ДЕНИСЕНКО  

 письменниця, адвокат, правозахисник, телеведуча

«Література для мене – можливість прожити кілька різноманітних життів. Дитяча література – можливість, насамперед,подарувати дитині друга»   -    (Денисенко Лариса)

   Народилася в Києві, 17 червня 1973 року в родині службовців. Має литовсько-грецьке походження з домішками угорської, польської, ромської та української крові. Українську мову опанувала в 23 роки, коли почала працювати в Міністерстві юстиції України. Закінчила юридичний факультет Київського Національного університета імені Тараса Шевченко, Центрально-Європейський Університет (Прага), курс законопроектування при Міністерстві юстиції Нідерландів. Фахівець із міжнародного публічного права. Має ліцензію здійснювати практику в Торонто та Оттаві щодо справ, пов'язаних з біженцями та мігрантами. Є одним з адвокатів, які представляють інтереси громадян в Європейському суді з прав людини (Страсбург).

   Працювала директором департаменту міжнародного права Міністерства юстиції, радником Міністра юстиції, науковим консультантом парламентських комітетів, очолювала національне відділення міжнародної антикорупційної організації Transparency International. Має відзнаку Верховного Суду України «За вірність закону». Мандрувала з виступами на конференціях по всіх континентах світу, крім Австралії.

   Журналістикою Лариса почала займатися в 2006 році як авторка та ведуча культурологічної програми «Документ» на каналі «1+1», де пропрацювала п`ять років разом з Анатолієм Єремою та Юрієм Макаровим. Має досвід сценарної роботи на телебаченні. Як есеїстка публікувалася та публікується в таких виданнях, як «Українська правда», «Фокус», «Профиль», «Новое время», «Женский журнал», Taz (Німеччина).

У жовтні 2014 року Лариса дебютовала на радіо, і саме на «Громадському радіо». Вона почала із запису подкастів для проекта «Чайник», де разом із гостями студії інформувала слухачів про право, міжнародну політику, моду, розвиток телебачення, інвестиції, національну безпеку, психологічні аспекти реабілітації в стресовий період тощо.

   Зараз Лариса створює цикл програм «Ген справедливості», допомагає людям розібратися в тонкощах захисту, процедурі отримання безоплатної правової допомоги, вказує на помилки та процесуальні порушення, до яких вдається слідство, суд. Розповідає, в який спосіб можна отримати доступ до правосуддя та як почуватися захищеним.

   Лариса є співавторкою посібника «Національні системи доброчесності», збірки Ради Європи щодо смертної кари, Посібника з прав людини для вчителів тренерів, Книги Суддів, а також авторкою навчальної казкової методики з прав людини для дітей (проекти: «Правобукварик», «Абетка права»).

    «Якщо словами ти зміниш людину та її життя на краще, або, принаймні, дасиш раду собі самій — це є тим, ради чого варто займатися своєю роботою».

    На даний час веде адвокатську практику, а також працює автором та ведучою культурологічної програми «Документ +» на телевізійних каналах «Студія 1+1» та «1+1 International».

   Окремої уваги заслуговує літературний досвід Лариси. Її дебютний роман «Забавки з плоті та крові» відразу отримав гран-прі Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова».

    Двічі її книги — «Танці в масках» та «Сарабанда банди Сари» — отримували звання «Краща українська книга» за голосуванням читачів та професійного журі тижневика «Кореспондент».

    Написала такі романи: «Забавки з плоті та крові», »Кавовий присмак кориці», «Корпорація ідіотів», «Танці в масках», «24:33:42», «Помилкові переймання або життя за розкладом вбивць», «Сарабанда банди Сари», «Відлуння», «Нова стара баба», «Калейдоскоп часу»  та інші.

   Переможець кількох літературних конкурсів. Книжки перекладені російською, англійською, польською та німецькою мовами. Пише для журналів та інтернет-ресурсів, зокрема, таких як: «Українська Правда», «Фокус», «Женский журнал» тощо.

    Сценарист, член Національної Спілки письменників України з 2004 року.

    Живе в Києві. Перебуває в цивільному шлюбі. Виховує двох синів. Збирає равликів.

 Огляд однієї книги

"Танці в масках" (2006).

Це — відвертий дівочий щоденник, цнотливість і беззахисність якого тим гостріша, що пише його молода кореянка, людина не так загадкової, як, радше, наївної для пересічного європейця культури. І «діалог культур» (у тому числі — «конфлікт інтерпретацій») стає в Денисенко вельми несподіваним для сучасної української літератури інструментом для вречевлення традиційно «вічних» для мистецтва тем: віри в можливість жити, вмирати і кохати «БЕЗ МАСОК». Герої роману цим і займаються: нестримно живуть, пристрасно кохають і… Часто буває, що чуже життя здається нам набагато яскравішим і цікавішим, ніж власне. Тому вчителька корейської мови, корінна мешканка Сеулу Мей Кім й почала стежити за загадковою європейською, таємницю якої вирішила дізнатися будь-якою ціною. Мей Кім навіть не здогадувалася, що ця загадкова європейка — українка Неллі, яка давно здалася на волю обставин і втратила своє справжнє Я. Чи знайде відповіді на свої запитання Мей? Чи знайде себе Неллі? Що чекатиме їх в цікавому, неоднорідному місті Сеулі? І головне питання: чи прийме вогнище їхні маски? Адже напис на традиційній корейській масці каже: «І починався святий танець, де в кожної маски була своя роль. Потім маски спалювали, і люди вірили, що всі нещастя зникали разом із димом».

"Танці в масках" відзначені премією Гармонія слова в 2006 році, випущено

як аудіокнигу в 2006 році; увійшли в шот-лист конкурсу Книга-року за версією

бібісі, увійшли в шот-лист конкурсу „Краща книга 2006” за версією тижневика

„Кореспондент”.