1917 РІК – ВІДБУЛОСЯ ПРОГОЛОШЕННЯ АВТОНОМНОЇ УКРАЇНИ

#Цей день в історії

1917 РІК – ВІДБУЛОСЯ ПРОГОЛОШЕННЯ АВТОНОМНОЇ УКРАЇНИ

10 червня 1917 року, в суботу, в Києві сталася історична подія - вперше від часів гетьмана Івана Мазепи Україна відновила автономію. Того дня Центральна Рада ухвалила свій Перший Універсал "До українського народу, на Україні й поза Україною сущого".

Цьому крокові передували бурхливі події. Наприкінці травня Центральна Рада, очолювана Михайлом Грушевським, відрядила делегацію до Петрограду. Її очолювали заступник голови Центральної Ради Володимир Винниченко і член Ради від Полтавської губернії Микола Ковалевський.

Делегація мала погодити з Тимчасовим урядом питання українізації - війська, державних та місцевих органів, закладів освіти. А водночас обережно прозондувати ґрунт: як поставляться в тамтешніх урядових кабінетах до ідеї автономії України.

Посланці повернулися ні з чим - в місті Петра І вони не знайшли розуміння. Київська газета "Нова Рада" у випуску за 13 червня згадала про розчарування, яке охопило тоді українських політиків.

У відповідь на "замкнені двері" Центральна Рада видала Перший Універсал. Володимир Винниченко урочисто оголосив Універсал на ІІ Всеукраїнському військовому з'їзді - в останній день його роботи. Це сталося в Троїцькому народному домі (нині - Національний театр оперети). Бурею оплесків зустріли присутні цей історичний документ.

У І Універсалі УЦР проголосила автономію України. Автономна Україна мала включати території, де українці становили більшість населення.

Тимчасовий уряд постановою від 16 липня визнав УЦР та Генеральний секретаріат Української Центральної Ради крайовим органом управління в Україні, надавши відповідного правового статусу вже проголошеній автономії України.

У багатьох містах колишньої імперії відбувалося українське національне піднесення. Українці, що входили до частини Російської імператорської армії та Російського імператорського флоту, збиралися на мітинги, “українізувалися” та визнавали УЦР.

Того ж дня Володимир Винниченко урочисто оголосив Універсал на ІІ Всеукраїнському військовому з'їзді. Бурею оплесків зустріли присутні цей історичний документ.

Після оголошення Універсалу Михайло Грушевський звернувся до 2308 делегатів із закликом енергійно підтримувати постанови Центральної Ради. Після чого просто біля будинку народного дому відбувся військовий парад.

"Раніше чи пізніше це повинно було статися, - прокоментувала газета. - Події останніх днів, а надто відповідь Тимчасового правительства на українські домагання, тільки прискорили, тільки дали привід до рішучого слова".

У Петрограді не на жарт перелякалися. Провідні тамтешні газети "Речь", "Новое Время", "День", "Биржевые Ведомости" докоряли Києву за "розбивання й розвіювання революційних сил", друкували численні погрози і закликали до суворої боротьби з українськими "притязаниями".

Але, як згадував Винниченко, Тимчасовий уряд "не пристав на їхні домагання", адже в разі військового втручання "на оборону Центральної Ради могли би рушити з фронту українські частини, тилу на захист її стала б велика більшість людності України".

До Києва, з метою пошуку компромісу, прибули міністри Тимчасового уряду: закордонних справ - Михайло Терещенко, пошти й телеграфу - Іраклій Церетелі, з фронту приїхав Олександр Керенський, який обіймав дві посади - військового та морського міністра, а також міністра юстиції.

Перемовини тривали три дні в Педагогічному музеї, де працювала Центральна Рада. Українську владу представляли Михайло Грушевський, Володимир Винниченко і Симон Петлюра. Переговори, за словами Винниченка, йшли "з недовіррям, з невільним пригадуванням минулого, а бажанням виговорити більше".

Пізнім вечором 30 червня сторони нарешті підписали угоду: Тимчасовий уряд визнає автономію України, натомість Київ більше не робить жодних кроків у цьому напрямку аж до скликання в Петрограді Всеросійських установчих зборів.

Вже за три дні - 3 липня - Винниченко одержав з Петрограда телеграму: Тимчасовий уряд проголосував за угоду з Україною.

Українці добилися визнання Генерального секретаріату як свого крайового уряду.

Тимчасовий уряд не погодився лише з українізацією війська: це порушить єдність управління армією (йшла Перша світова війна).

Хай там як, сталося головне: Україна фактично здобула автономію, якої не мала понад 200 років, і змусила Росію визнати цей факт. Перший крок до проголошення державної незалежності було зроблено.