Кульбаба, або Диво-рослина

Присвячується Всесвітньому дню охорони навколишнього середовища 

«Бродяги Півночі» Олівера Кервуда

АВТОР

Джеймс Кервуд – відомий  американський  письменник, мандрівник, журналіст 19 – початку 20 ст. Він обожнював подорожувати та більшу частину свого життя провів у  Канаді та на Алясці. Там він набирався вражень для своїх романів. Перші оповідання Кервуд надрукував ще будучи підлітком, але не отримав за них гонорару. Протягом свого короткого життя він написав понад 30-ти романів. Найвідоміші з них: «Казан», «Грізли», «Бродяги Півночі», «Син Казана». Його романи продовжують кращі традиції європейсько-американської пригодницької літератури, зокрема твори Джека Лондона про Північ. Головні герої його книжок — дикі тварини в дикій природі – вовки,  собаки, ведмеді.

Письменник настільки приголомшливо розповідав у своїх книгах про північну природу, про найвищі гірські вершини, про незаймані ліси і бурхливі гірські річки, що у читача виникає відчуття власної присутності в центрі подій.

 «Природа - моя релігія. І мета всього мого життя, моє найзаповітніше бажання - дати читачам почути биття її серця. Я люблю природу і вірю, що вони теж полюблять її, якщо мені вдасться познайомити їх з моїми книгами », - говорив Кервуд.

Все своє життя Кервуд виступав як затятий захисник дикої природи, боровся за скорочення сезону полювання, а в 1926 році був прийнятий в Мічиганську комісію із захисту навколишнього середовища. За іронією долі, через рік після цього письменник, перебуваючи на риболовлі у Флориді, був укушеним отруйним павуком, укус якого викликав алергічну реакцію, зараження крові і привів його до смерті. Віддаючи данину пам'яті письменника, щороку в перші вихідні червня в його замку проходить Фестиваль Кервуд, прославляючи залишену ним спадщину. Також в честь письменника названа гора в Мічигані - Гора Кервуд.

КНИГА

 У збірці оповідань «Бродяги Півночі» – перші дві повісті «Казан» та «Баррі», присвячені собакам гаскі, у жилах яких тече вовча кров. Як пси Казан і Баррі прагнуть людського товариства і служби Хазяїну, в той час, як вовча натура вабить їх до свободи та вільного життя. Конфлікт полягає у прагненні служити людині і бути вільним від людини. Письменник вважає, що на напівкровок особливо сильно впливає поклик інстинктів предків, тому напівсобака-напіввовк на волі тужитиме за людиною, а біля людини тужитиме за волею. Кервуд надав своїм героям людські риси, так пес Казан все життя вірний своїй сліпій вовчиці. Разом мстяться рисі за убивство їхніх перших цуценят-вовченят. Як і люди, його герої багато спілкуються між собою. Так, у нього є детальний опис дивної дружби вовка Баррі з бобрами, а партнерству заради виживання цуценяти і ведмежа, що переростає у дружбу, присвячено повість «Бродяги Півночі». Кажуть, що перед написанням «Бродяг Півночі» Кервуд три роки прожив у дикій природі, спостерігаючи за поведінкою тварин, щоб досить правдоподібно її зобразити.

Описуючи пригоди тварин, диких мешканців лісу, автор змушує нас зрозуміти, що немає нічого важливішого в житті дружби, турботи один про одного, любові, взаємодопомоги, доброти! Гадаєте ця книга Вас не зацікавить? Ви помиляєтеся, вам книга обов’язково сподобається, і ви навіть «закохаєтесь» в неї, адже кожна історія, це шедевр. Бібліотека рекомендую її всім читачам  - і  маленьким і дорослим.