МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗА ЛІКВІДАЦІЮ НАСИЛЬСТВА ЩОДО ЖІНОК 

Не дивлячись на те, що надворі ХХІ сторіччя, статистика фактів насильства по відношенню до жінок є доволі невтішною.

За ініціативи ООН 25 листопада відзначається Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.

І саме 25 листопада 1999 році Генеральна Асамблея ООН проголосила Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок й запропонувала урядам, міжнародним і неурядовим організаціям проводити в цей день заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до цієї проблеми.

Для привернення уваги до проблеми насильства щодо жінок щороку у світі проходить кампанія «16 Днів активізму проти насильства щодо жінок». Вона починається 25 листопада – у Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок, – і триває до Міжнародного дня прав людини, 10 грудня. Такі часові рамки були обрані, щоб символічно поєднати насильство над жінками та права людини, і наголосити, що насильство є порушенням прав людини.

Цей день має на меті підвищення обізнаності широкої громадськості про системне насильство проти жінок всього світу: згвалтування, домашнє насильство, вбивства, калічення та аб'юз - емоційне насильство яке може виходити не тільки від коханих, а й від знайомих, начальників або колег. 

За статистикою, від аб’юзу найбільше страждають жінки. Метою є підкреслення факту, що розмах та істинна природа проблеми часто є прихованими, замовчуваними, табуйованими.

Дата 25 листопада була вибрана не випадково, а в пам’ять про сестер Мірабаль – політичних активісток, забитих до смерті палицями таємною поліцією за наказом диктатора Домініканської Республіки Рафаеля Трухільо в 1960 році.

За даними досліджень, кожна третя жінка хоч раз у житті страждала від насильства - фізичного, психологічного, економічного і сексуального.

Це страшне явище існує в будь-якій країні, не визнає ні кордонів, ні матеріальних статків, національності чи культури 

І хоча сьогодні в Україні розгорнута широка соціальна інформаційна кампанія стосовно розголосу існуючої проблеми, в більшості випадків жінки-жертви насилля не дуже поспішають винести на розгляд широкого загалу приховану від сторонніх очей жорстокість. Офіційна статистика відображає лише верхівку айсберга. Люди не поспішають до правоохоронних органів у таких випадках - мовляв, чого сміття з хати виносити?

Більшість випадків насилля над жінками відбувається, як це не сумно, в сім’ї. І тут мова йде не тільки про фізичне насилля, а й його латентні форми: сексуальне, фінансове, психологічне, вербальне. Домашнє насильство носить прихований характер, тому що ані жертви, ані їхні кривдники не готові розказати про проблему сім'ї за її межами.

Насильство не завжди можна побачити, бо воно ретельно приховане «пасивними жертвами» від сторонніх очей за страхом і відчуттям провини. Але воно завжди є одним з наслідків гендерної дискримінації.

 В результаті жорстокого поводження та домашнього насильства, жінки втрачають довіру, самоповагу, а іноді й життя.

Тому завдання суспільства по відношенню до жінок, які стали жертвами насильства, - вселити в них надію, що вихід є.

У Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства проти жінок, – привід звернути увагу усієї громадськості на необхідність вирішення цієї проблеми, адже наша країна також не є вийнятком.

Щорічно в Україні офіційно реєструється більше 100 тисяч звернень з приводу насильства в сім’ї. За неофіційною статистикою, кожна п’ята жінка протягом свого життя потерпала від різних форм насильства – фізичного, сексуального, психологічного, економічного. Однією із причин того, що жінки рідко звертаються за допомогою, є стереотипи, відповідно до яких домашнє насильство – це „сміття, яке не слід виносити із хати”.

Жінки не повинні мовчати! Треба звертатися за правовою, медичною, соціально-психологічною допомогою. Терпіти насилля не можна!

В Україні ситуація ускладнюється і через військову агресію з боку РФ на Донбасі. В умовах збройного конфлікту кількість випадків насильства по відношенню до жінок зростає в рази.

Одним з найдієвіших міжнародних актів у сфері захисту прав жінок є Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, відома також як Стамбульська конвенція.  Україна підписала її ще в 2011 році, але документ досі не ратифікований.

Стамбульська конвенція – це той інструмент, який дозволить розширити доступ до захисту та допомоги постраждалих від насильства, незалежно від соціального статусу, місця проживання, інших ознак, що особливо важливо в умовах децентралізації, яка відбувається в Україні.