450 років від дня народження гетьмана реєстрового козацтва Петра Сагайдачного

 450 років від дня народження гетьмана реєстрового козацтва Петра Сагайдачного

Сагайдачний уславився передусім морськими походами на турецькі володіння. Один із найгеніальніших полководців Європи, державний діяч, дипломат, захисник української культури і духовності, поборник освіти — він був людиною Відродження. Як і інші ренесансні особистості, Петро Сагайдачний піднісся до найвищих щаблів тодішньої освіченості, був людиною могутніх пристрастей, кипучої, невтримної енергії.

У 1570 р. в селі Кульчиці на Самбірщині в сім'ї шляхтича, народився Петро Конашевич. Хлопчина рано лишився сиротою, тому його вихованням опікувався Костянтин Острозький. Петро навчався в Острозькій академії та в школі Львівського братства, де подружився з майбутнім митрополитом Іовом Борецьким. Петро Конашевич мав хист до наук, писав наукові розвідки, наприклад, твір "Пояснення про унію" та низки віршів.

20-річного Петра Конашевича обвінчали із 16-річною шляхтянкою Анастасією Повченською у церкві Флора і Лавра рідного села.

Родина молодих мешкала в Києві у власному маєтку, котрий пізніше Петро Сагайдачний використовував як тимчасову гетьманську резиденцію. Незабаром у них з'явився син Лукаш.

У 30 років потрапив на Січ у гирлі річки Чортомлик. Конашевича, який за хвилину випускав від 8 до 10 стріл, визнали неабияким лучником, кращим хіба покійний Байда міг бути.

"Сагайдачний, та й годі!" – вирвалося у когось. Отак слово вирвалося на волю – і полетіло, став тоді Конашевич Сагайдачним. Вивчив козак стратегію, тактику, сформувався як полководець; побував і обозним, і кошовим отаманом і гетьманом.

У бездержавній Україні Сагайдачному дісталося військо на 4 тисячі степових піратів, спортсменів, які полювали на людоловів. Гетьман юрбу перетворив на професійне вишколене військо. Сам не пив і козаків до цього привчив. Усі вивчили пішу та кінну службу, стріляли з мушкетів, орудували шаблею, списом, кидали ножі. Кожна сотня мала вузьких спеціалістів: розвідників-пластунів, гармашів. Сагайдачний запровадив скорострільний рушничний бій, мотузяні драбини з гаком; знаки сурмою, ракетами, контролював Чорне море і мріяв про український Крим. Про його козаків заспівали:

Була Варна колись славна,

Славнішії козаки,

Що ту Варну дістали

І в ній турків забрали.

У 1605 р. козаки Конашевича вистежили 10 галер, позичили у них турецькі гармати для здобуття фортеці Варни. Отут вперше пролунало прізвище гармаша Засядька. Запорожці визволили 6 тисяч невільників, захопили знаних турків для обміну на запорожців. Взяли січовики 180 т. золотої здобичі, третю частину закопали в урочищі Сагайдачного.

У 1606-му – успішна морська експедиція на Кілію та Білгород; захоплення 10 галер.

1607 – героїчний рейд на Очаків і Перекоп.

1609 – 16 козацьких чайок побували в гирлі Дунаю, атакували Кілію, Білгород, Ізмаїл.

У 1614 р. козаки взяли добре укріплену гавань Синоп; визволили велику кількість невільників.

У 1616 р. під проводом Сагайдачного козаки взяли турецьку фортецю Кафу з найбільшим у Криму невільницьким ринком.

Славу полководця Сагайдачний здобув у московському (1617-1618 рр.) і турецькому (1621-го) походах.

У 1618 році поляки звернулися до Сагайдачного з проханням допомогти королю Владиславу, котрий вирушив під Москву. З 20 000 козаків Сагайдачний здобув Ливни і Єльци, розбив московські ополчення Пожарського й Волконського, дорогою зруйнував усі московські фортеці; визволив з полону королевича Владислава. 14 жовтня 1618 р. гетьман прийняв капітуляцію московського царя.

Під час Хотинської битви (1621 р.), в результаті якої було перекрито шлях туркам до Європи, гетьман кожного дня здобував перемоги. Султан Осман ІІ клявся, що не буде їсти-пити, доки не приведуть йому "сивого пса Сагайдачного". Довелося туркам просити миру. Отевіль писав: "Під час цього походу козаки творили справжні дива". У вересні 1621 р. гетьман був тяжко поранений зброєю з отрутою.

У 1615 р. Сагайдачний із усім Військом Запорізьким вступив до Київського братства, що дало останньому матеріальну та військову підтримку. У 1620 р. завдяки своєму авторитету гетьман домігся того, що Єрусалимський патріарх Феофан висвятив на єпископів кількох українських священиків, і відновив Київську митрополію.

20 квітня 1622 року упокоївся гетьман Петро Сагайдачний. Був похований в Києві на території Києво-Могилянської академії. Шабля Сагайдачного зберігається в музеї Кракова.

Щоб краще ознайомитися з геніальним полководцем пропонуємо вашій увазі ці книги:

Роман видатного українського письменника Андрія Чайковського описує історичні події кінця XVI — початку XVII століття, пов'язані з іменем славного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Цей видатний військовий діяч уславив своє ім'я успішними походами на Кримське ханство та Османську імперію. Він підтримував церкву і сприяв культурному розвитку України.

Про середньовічне «українське» православно-уніатське церковне питання, військове новаторство козаків Війська Запорозького, їхні успіхи у морській війні з флотом Османської імперії на Чорному морі розповідає книга Петра Саса «Полководець Петро Сагайдачний».