Слайд-вернісаж «Вишиванка – душа України»
Вишивання вбрання — давня східнослов'янська традиція. Серед компонентів одягу найбільше уваги приділялося оздобленню чоловічих і жіночих сорочок. Основна частина декору припадала на рукав. Допоміжну роль відігравали узорні стрічки, що обрамляли горловину, пазуху, манжети тощо.
Матеріалом - основою для вишивання здавна служила домоткана вовняна, лляна, конопляна тканина. Згодом її замінили фабричного виготовлення лляні, бавовняні та вовняні матеріали.
В українській народній вишивці поширені різноманітні техніки виконання. Відповідно до основних способів нанесення вишивальними нитками стібків розрізняють двосторонню і односторонню вишивки.
Українську вишиванку часто називають кодом нації. Залежно від історичного регіону України деталі та тематика орнаменту вишиванок відрізняються. Тому за зашифрованими у ній символами можна визначити регіон походження її власника.
Вишивка в Україні – це не лише улюблений і поширений вид рукоділля, а й світ краси і поетичних образів. Вона традиційно виконує певні функції: декоративні, обрядові, магічні. Нині основною серед них є декоративна функція – прикрашання одягу, побутових, обрядових, інтер’єрних виробів тощо.
Так, на Київщині найбільш поширені вишивки з геометричним, інколи — геометризовано-рослинним орнаментом (з квітами, листям, бутонами). Основний червоний колір доповнюється чорним та незначною кількістю жовтого. Найбільш уживаними техніками є «гладь», «стебнівка», «поза голкою».
Для Чернігівщини характерні геометричні візерунки, з яких переважають червоний та білий кольори або червоний та синій на білому тлі виробу. Полтавщина славиться вишуканими за конфігурацією геометричними та стилізованими рослинними мотивами. Надзвичайно гарні однотонні сорочки, вишиті відбіленими нитками. Рукави в них покриті ніби памороззю — мереживом дрібних візерунків — ромбиків, прямокутників, укладених у прямі, ламані, зигзагоподібні й меандричні динамічні лінії та смуги. Поширеними на Полтавщині були також сорочки, вишиті білим по-білому, охристо-золотистими, голубими, темно-синіми та зеленкуватими нитками.
На Волині поширені геометричні (ромбо-, хрестоподібні, розетко-зірчасті) мотиви, укладені в найрізноманітніші стрічкові композиції. Іноді вони поєднуються з рослинними мотивами. Кольорова гама стримана, монохромна, основний колір — червоний, часом доповнюється вкрапленням чорного, синього або зеленого.
На Поділлі, Буковині та Покутті характерні геометричні мотиви (ромби, трикутники, розетки) з найрізноманітнішими за формою контурами та внутрішньою розробкою. Вони щільно укладалися в горизонтальні або скісні смуги і заповнювали рукави сорочок. Найбагатше оздоблювали уставки сорочок. Поширені також композиції зі стилізовано-рослинними мотивами. Найбільш оригінальними серед них є «дерево життя», яким прикрашали переважно рукави жіночих сорочок. Поширеною у цих регіонах є вишивка білим по білому, суцільним червоним, вишневим або чорним кольором.
Для Львівщини властиві рослинні мотиви (плавно окреслені квіти, листки, галузки). Домінують рослинні мотиви, які поєднуються з дрібними геометричними.
На Гуцульщині переважають з'єднані між собою видовжені ромби з філігранною розробкою форм, їх доповнюють дрібні розети, хрестоподібні фігури, трикутники та інші мотиви. Кольорова гама базується на поєднанні яскравих контрастних барв — чорної, червоної, вишневої, оранжевої, жовтої, синьої, голубої, фіолетової та зеленої.
Бібліотекарі бібліотеки філіалу №2 пропонують переглянути відео презентацію «Вишиванка – душа України».
Коментарі
Дописати коментар