Археологічний літопис Полтавщини в книжках

 

Археологічний літопис Полтавщини

Полтава, одне з  літописних давньоруських міст Лівобережжя України.

Величезні простори Полтавщини розкинулись безмежними ланами, на яких досить часто можна побачити великі і малі підвищення, вали, зібрати уламки грубої ліпнини й незвичної кругової кераміки, кремінь.

Інколи можна знайти й цілі вироби – наконечники стріл, горщики, найпростіші знаряддя праці з каменю і кістки. Все це пам’ятки археології - залишки життєдіяльності минулих епох, на які так багата полтавська земля.

На сьогоднішній день на її просторах налічується близько 7-8 тисяч пам’яток – це кургани, могильники, стоянки, поселення, городища, фортифікаційні споруди, що охоплюють проміжок часу від найдавнішої доби – палеоліту, до епохи раннього українського середньовіччя.

Археологічні пам’ятки привертали до себе увагу населення. Про них складали легенди, перекази. Ще в часи козацтва широко проводились розкопки курганів, щоправда їхньою метою був пошук цінних речей, виробів із золота і срібла. 

Систематичне ж їх вивчення розпочалося лише в другій половині 19 ст., коли в 1873 р. Ф.І. Камінський провів перші дослідження Гінцівської пізньопалеолітичної стоянки (Лубенський район) – першої стоянки цього часу на території України і Східної Європи.

На початку ХХ століття  відомий археолог В. Щербаківський виявив залишки житла первісної людини з кісток мамонта, аналогічних до виявлених на Мізинській та Добранічівській стоянках.

Залишки життєдіяльності людини  в добу палеоліту знайдені у різних місцях області. Більша частина їх концентрується на побережжі Дніпра (Градизьк, Кагамлик, Пронозівка, Шувалівка та ін.).

    Поблизу с. В’язівок (Лубенський район) було знайдено велику кількість крем’яних знарядь праці, уламок бивня мамонта з орнаментом.

Найбільш численними на території області є пам’ятки, що датуються неолітом та добою міді-бронзи.

Друге місце за чисельністю займають пам’ятки залізного віку. зокрема залишки життєдіяльності скіфських племен.

На Полтавщині знаходиться одне з найбільших скіфських городищ – Більське (Котелевський та Зіньківський райони), яке ряд дослідників ототожнює з містом Гелон.

Поблизу с. Мала Перещепина Новосанжарського району у 1912 р. виявлено один з найбільших скарбів Європи, датований VII ст. до н.е.

Серед речей – вироби з дорогоцінних металів візантійського та персидського походження, загальна вага його – 25 кг золота та 50 кг срібла. Дослідники припускають, що скарб є залишками поховання хана Курбата, засновника Давньоболгарської держави. В різних місцях області виявлено цілий скарб знарядь праці бронзової доби – це серпи і кельти. 

Монголо-татарська навала та доба татарського володарювання також залишили свої сліди (Глобинський район). ХIV ст. датуються залишки золотоординського мавзолею біля с. Кишеньки Кобеляцького району.

На жаль, на сьогодні, через бездумну господарську діяльність людини, знищено и продовжують знищуватись багато пам’яток. Досить сказати, що з 5965 курганів у первісному, нерозораному вигляді до нас дійшло 929 насипів.

Велика кількість об’єктів археології вже втрачена, і лише випадковість допомагає виявити залишки знищених пам’яток.

Більш грунтовно про історію археологічних досліджень на Полтавщині   ви можете дізнатися, ознайомившись з літературою, що є на полицях нашої бібліотеки.