Істинний і вірний син України - Микола Гоголь

 

Досі сумніваєтеся, що Микола Гоголь був українським письменником? А він буквально марив роботою в Україні та захоплювався народною культурою. ? А ще вільно володів українською і мав доволі нетипове походження для «російського класика». Здивовані? Ось 5 аргументів, що пояснюють, чому Гоголь був і залишається українцем. 

1. ПОХОДЖЕННЯ ПИСЬМЕННИКА. Одним із найяскравіших його представників був Євстафій, або Остап, Гоголь, який у другій половині XVII століття був наказним гетьманом Правобережної України. Серед його пращурів по батьківській і материнській лініях були представники відомих козацько-старшинських родин Дорошенків, Мазеп, Лизогубів, Скоропадських, Паліїв та Забіл. Гоголь – безпосередній нащадок гетьманів Івана Скоропадського й Петра Дорошенка.

2. МОВА ГОГОЛЯ. Близький друг Гоголя Михайло Максимович стверджував, що «малоруську говірку», тобто українську мову, Гоголь «знав ґрунтовно й володів нею досконало». Про те, що рідною мовою Микола Васильович говорив дуже добре, засвідчував і його слуга – Яким Німченко.

3. ІДЕНТИЧНІСТЬ ГОГОЛЯ. Зрештою, якою б мовою Гоголь не писав, а головне, що він вважав себе саме українцем. Один із прямих доказів цьому – той факт, що 1845 року в книзі пацієнтів карлсбадського санаторію Гоголь залишив французькою мовою запис: «Микола Гоголь, українець, що мешкає в Москві». Це доволі шокуючий факт, але справді є прямі свідчення того, що Гоголь носив козацького оселедця на виголеній голові під час перших років перебування у Петербурзі.

4. ІНТЕРЕС ДО УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ. Колекціонування українських пісень, легенд і анекдотів стало улюбленим захопленням Гоголя ще з юнацьких років. Про це свідчать чимало його біографів. У записнику, який вів юний Микола під час навчання в Ніжинській гімназії, було чимало українських пісень, казок, прислів’їв і переказів. Уже виїхавши з України, він постійно просив маму та сестру надсилати йому нові й нові етнографічні матеріали. Зокрема, до сестри він писав: "Пам’ятаєш, мила, ти так добре почала була збирати малоросійські казки і пісні і, на жаль, припинила. Чи не можна це відновити? Мені це дуже потрібно…"

А під час поїздок до України з Петербурга та Москви Микола Васильович особисто записував народні думи й пісні. Він також вивчав рукописні збірники пісень, які зберігалися у родинах колишньої козацької старшини. Завдяки таким зусиллям у середині 1830-х років Гоголь мав доволі ґрунтовне зібрання українських пісень. Про їхню кількість свідчить лист до Михайла Максимовича, датований 1834 роком: "Пісень я тобі з великою охотою писав би, але у мене їх жахлива плутанина. Незнайомих тобі, може, буде не більше ста, зате відомих, очевидно, більше тисячі". А в «Петербургских записках» Гоголь пише: «Покажіть мені народ, у якого більше було би пісень. Наша Україна дзвенить піснями!».

5. УСВІДОМЛЕННЯ, ЩО УКРАЇНА – ОКРЕМА ДЕРЖАВА. Російські біографи звикли робити з Миколи Гоголя передовсім «великоросійського патріота», забуваючи при цьому, що був він, за словами історика Тараса Чухліба, одним із перших «українських самостійників». Адже ще ніхто до нього так прямо і сміливо не заявляв про багатосотлітню окремішність держави Україна від держави Росія, хай навіть і під однаковою назвою «Русь. Уривок із гоголівської статті «Взгляд на составление Малороссии»: «Склалися дві держави, які називалися однаковим ім'ям – Руссю, одна під татарським ярмом, інша під одним скіпетром із литовцями. Але вже зносин між ними не було. Інші закони, інші звичаї, інша мета, інші зв'язки, інші подвиги склали на час два абсолютно різні характери».

Тобто Микола Гоголь народився на Полтавщині, вільно спілкувався українською, збирав українські народні пісні та мріяв жити у Києві.

Усе життя і творчість Миколи Гоголя - славетного українця і письменника - утвердження творчих сил рідного народу, який щедро ділився ними з сусідами близькими і далекими.

Уклонімося його безсмертному духу і щедрій душі.