Письменники-фронтовики

 

Портретна галерея

Про війну ніхто не може написати краще, ніж той, хто через неї пройшов. Інтерес до теми війни постійно зростає і сьогодні ніхто не залишається байдужим до трагічних сторінок нашої історії. Велику роль в правдивості опису подій воєнних років зіграло слово письменників і поетів того часу.  Саме вони - письменники та поети-фронтовики, провівши свою молодість на полях битв, донесли до сучасного покоління історію людських доль і вчинків людей, від яких іноді залежало життя. Літератори кривавого воєнного часу правдиво описали в своїх творах атмосферу фронту, партизанський рух, тяжкість походів і життя в тилу, міцну солдатську дружбу, відчайдушний героїзм, зраду і боягузливе дезертирство.

Пропонуємо згадати імена деяких письменників-фронтовиків. Та обов'язково перечитати улюблену прозу та поезію, присвячену темі війни.

Григорій Тютюнник (1920 - 1961). Добровольцем пішов на фронт, був двічі поранений, двічі тікав з полону, брав участь в діях партизанських загонів на території Кіровоградської області і Чехословаччини. Через важкі поранення був комісований, у квітні 1945 року повернувся додому інвалідом війни 2-ї групи.  До кінця життя носив осколок біля серця.

(

Олесь Гончар (1918 - 1995). У червні 1941 р в складі студентського батальйону пішов добровольцем на фронт, де був старшим сержантом, пізніше - старшиною мінометної роти. Попав у полон, звідки втік у 1943 році і повернувся захищати свою Батьківщину у складі Червоної Армії. Отримав два поранення, був нагороджений орденами «Слави» і «Червоної Зірки», трьома медалями «За відвагу», медаллю «За оборону Києва». 

                                                                             

Юрій Бондарєв (1924 - 2020). У 1942-1944 роках воював під Сталінградом, в Карпатах, брав участь у форсуванні Дніпра та визволенні Києва. Неодноразово отримував поранення. Двічі був нагороджений медаллю «За відвагу».

Василь Биков

(1924 – 2003) Виходець з білоруської селянської родини, Василь Биков пішов на фронт у 18-річному віці і воював до Перемоги, пройшовши такі країни, як Румунія, Угорщина, Австрія. Був поранений двічі; після демобілізації жив в Білорусії, в місті Гродно. Головною темою його творів була ні сама війна, а можливості людського духу, який
проявляється в таких важких умовах. Людина завжди повинна залишатися людиною і жити по совісті, тільки в такому випадку здатний вижити людський рід.

                                                               

Анатолій Андрійович Дімаров (1922 - 2014) воював з червня 1941 року, перший бій прийняв на Дністрі у міста Могилів-Подільський. У 1942-1943 роках був командиром партизанської групи в Ізюмському районі Харківської області. У роки війни отримав чотири поранення, нагороджений медаллю «За бойові заслуги». 

      

Юлія Друніна (1924-1991). На початку війни, в 17-річному віці записалася на фронт, де була санітаркою в госпіталі. Закінчила війну в званні старшини медичної служби. За бойові заслуги була нагороджена орденом Червоної зірки та медаллю «За відвагу».

Генріх Теодор Белль (1917 - 1985) - німецький прозаїк і новеліст. лауреат Нобелівської премії (1972), активний учасник антифашистської "Групи-47". Генріх Белль змушений був брати участь у Другій світовій війні. У 1939-1945 роках був  піхотинцем воював у Франції, брав участь у боях в Україні і в Криму. У квітні 1945 року Белль здався в полон американцям, після чого просидів кілька місяців у таборі для військовополонених на півдні Франції.