Соборність – це єдність наших земель

Соборність – це єдність наших земель

  Це були криваві часи для України. У 1918-1919 роках, після революційних подій у Росії, на теренах нашої держави точилася громадянська війна, панували безвладдя і стихійність. Суспільство було розділено за політичними інтересами, а влада — за розбіжностями у стратегії та військовій орієнтації. Досить зазначити, що в цей період у нашій країні діяли шість різних армій: українська, більшовицька, біла, Антанти, польська, анархістська.

У березнi 1917 року у Надднiпрянськiй Українi розпочалася нацiональна революцiя. Було обрано Центральну Раду, першого президента М. Грушевського, проголошення створення Української Народної Республiки (УНР).

У січні 1918 р., згідно Четвертого універсалу першого українського уряду, Україна проголошувалася самостійною державою — УНР (Українською Народною Республікою), а в листопаді 1918 р. у Львові було проголошено утворення ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки). Текст IV Універсалу датований 22 (9) січня 1918 року. Ухвалили його вночі 24 (11) січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

22 січня 1919 року  урочисті заходи щодо проголошення “Акту злуки” проходили на Софійській площі в Києві. На масовому вічі посол ЗУНР Лонгін Цегельський передав грамоту Національної ради ЗУНР “Про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною” голові Директорії УНР Володимиру Винниченку. Павло Скоропадський, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Євген Петрушевич, Симон Петлюра, Кость Левицький — це люди, які творили історію України того часу.

Актом об’єднання стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав на основі українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців

 …Але радість від Акту Злуки зовсім скоро затьмарилася, бо  умовах приходу до влади більшовиків військові командири ЗУНР і УНР продовжували відстоювати в першу чергу регіональні інтереси. В результаті 21 квітня 1920 року голова Директорії УНР Симон Петлюра підписав “Варшавський договір”, згідно з яким ряд західних територій України відійшли до Польщі. З тих пір кордони України ще неодноразово “вирівнювалися” зважаючи на геополітичні процеси і остаточно сформувалися лише у 1954 році.

Отже, подія об’єднання України мала певною мірою формальний характер, яка однак залишилася символом споконвічного прагнення нашого народу до возз’єднання в єдиній державі.

 Одна з наймасштабніших акцій з нагоди Дня соборності України пройшла в 1990 році. 21 січня патріотичні сили організували “живий ланцюг” між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України. За різними оцінками, в акції брало участь від 0,5 до 3 мільйонів українців. В кінці 2000-х років в Україні почали відроджувати традицію створення “живих ланцюгів”, що символізують єдність українського народу.

Указом Президента України від 13 листопада №871/2014  було встановлено свято «Про День Соборності України»    (До цього часу свято носило назву «День Соборності та Свободи України».)

 

 Соборна Україна нині незалежна,

 

Як квітка синьо- жовта розцвіла.

 

І не згубилася людська любов безмежна

 

До України- неньки і її буття,

 

Що упродовж віків нам мрію дарувала

 

Й наснагу іти во вільного життя.

 

Україно, соборно державо, сонценосна колиско моя!

   День Соборності України — національне свято України, що відзначається щороку 22 січня. Сьогодні соборність не обмежується лише ідеєю збирання етнічних земель у рамках національної держави, а передбачає також духовне єднання всього населення країни незалежно від національності.

Соборність — це забезпечення справжнього суверенітету і незалежності народу, міцний фундамент для побудови процвітаючої демократичної національної держави.