Пилип Орлик – військовий і державний діяч

 

ГЕТЬМАН ВІЙСЬКА ЗАПОРІЗЬКОГО У ВИГНАННІ, ВІДОМИЙ У СВІТІ ЯК АВТОР ОДНІЄЇ З ПЕРШИХ У ЄВРОПІ КОНСТИТУЦІЙ


Пилип Орлик належав до роду білорусько-чеських шляхтичів. Його родина сповідувала католицьку віру, проте Пилипа охрестили за православним обрядом. Від раннього дитинства хлопець виховувався в атмосфері культури та шляхетності. Йому легко давалося навчання, він рано почав виявляти свої численні здібності, зокрема філологічні. Альма-матер майбутнього дипломата Пилипа Орлика - Києво-Могилянська академія. Тут він зміг повною мірою розкрити та відшліфувати власні таланти як оратор, поет, філософ, публіцист та поліглот. 1794 року Орлик з відзнакою закінчив академію

Спочатку Пилип Орлик працював писарем у канцелярії київського митрополита, а згодом - у Війську Запорізькому. 1702 року він уже був генеральним писарем і довіреною особою самого гетьмана Івана Мазепи. Саме тоді Мазепа виношував план масштабної визвольної боротьби проти Петра І. Звісна річ, до цього задуму долучався й Орлик. Після поразки у Полтавській битві 1709 року Іван Мазепа, Пилип Орлик та численне козацьке військо змушені були емігрувати до Османської імперії. Так для Орлика почалися довгі роки вигнання, протягом яких він невпинно здійснював військові та дипломатичні спроби визволити Україну від московського ярма.

Минув лише рік після еміграції, як помер Іван Мазепа. Шляхом голосування козаки майже одностайно обрали на його місце Пилипа Орлика. Так він став гетьманом у вигнанні. Свою гетьманську діяльність він розпочав з укладання «Пактів і Конституцій прав і вольностей Війська Запорізького», відомих також як Бендерські пакти, або як Конституція Пилипа Орлика. Цей документ — безпрецедентне явище не лише для України, а й, за великим рахунком, для Європи, адже він став однією з перших конституцій. У ньому чітко прописано взаємодію народу та виборної влади, визначено державний устрій, кордони (між Польщею і Росією) та столицю України — Київ. У конституції, ухваленій Пилипом Орликом, упроваджується двопалатний парламент, який нині діє у більшості країн світу.

Продовжуючи справу свого попередника Івана Мазепи, 1710 року гетьман Орлик за підтримки Карла ХІІ, Османської імперії та кримських татар розпочав підготовку до нового масштабного походу проти московського царя. Він вирушив у нього 12 лютого 1711 року з 16-тисячним військом. Українське населення отримало попередньо розіслані універсали із закликами до повстання проти московської влади. Петро І неабияк перелякався, проте і цей виступ зазнав фіаско - зокрема через зраду татарських союзників. Вражений військовою невдачею та втратою підтримки, Орлик повернувся до Бендер.

Відтоді ще 30 років гетьман в еміграції намагався привернути увагу світу до проблеми України. До дипломатичної боротьби він залучив і свого сина Григорія (який народився у Батурині 1702 року). До слова, Ганна - дружина Пилипа Орлика і мати Григорія - була донькою представника козацької старшини, полтавського полковника Павла Герцика.

В еміграції родині Орликів довелося чимало переїжджати. З 1714-го до 1720 року вони мешкали у Швеції на запрошення самого короля. Після підписання шведсько-московського миру родина виїхала до Німеччини, а згодом переселилася до Австрії. Ще пізніше Орлики оселилися у Речі Посполитій. В усіх цих країнах Григорій Орлик перебував на військовій службі, зазнавши репутації вправного вояка. До речі, він відомий у Європі не менше за свого батька: Орлик-молодший дослужився до офіцера французької армії та агента дипломатичної служби короля Людовіка ХV. У Франції він отримав і титул графа. Разом із батьком Григорій Орлик брав участь у численних переговорах та маніфестах, присвячених пошуку підтримки в Європі для боротьби з царською владою в Україні.

З іменем графа Орлика пов’язано чимало легенд. За однією з них, аеропорт Орлі у Парижі названо на його честь. Знову ж таки за легендою, його зведено на землях, якими колись володів Григорій Орлик. Але найважливіше те, що династія Орликів дала Україні та світові справжніх воїнів, які не боялися йти у запеклий бій, мудрих дипломатів, здатних проводити перемовини та створювати революційні державотворчі документи. Конституція Пилипа Орлика відома на весь світ, а сам він чітко асоціюється з боротьбою українців з ненависною диктатурою Москви.

Пилип Орлик помер у Яссах (сучасна Румунія) 24 травня 1742 року після 35 років вигнання.

Щоб краще дізнатися про видатного українського державного діяча  - Пилипа Орлика, завітайте в бібліотеку – філію №2.


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Всесвітній день журавля

4 найпопулярніші квітки осені

«Зниклі птахи та тварини України»