Хто вміє віночок вити, той вміє життя любити. Символіка квітів.

Український вінок з давніх часів був обов'язковим елементом на додаток до національного українського костюма. Він вважався символом довговічної любові і нескінченності роду. Наші предки були впевнені, що українські віночки наділені великою магічною силою і вони можуть вплинути на наше майбутнє і управляти нашим сьогоденням. Бібліотека-філія №2 пропонує згадати давні  традиції  нашого народу та подивитись відео-презентацію «Хто вміє віночок вити, той вміє життя любити».

Історія вінка починається у глибокій давнині. За стародавнім віруванням предків через вінок приходили у наш світ безсмертні душі з потойбіччя. Згадка про вінки сягає шумерської культури (ХІІ-ІІІ ст. до н.е.).
У часи античності вінок слугував бенкетним чи застільним атрибутом, що символізував щастя і талант, ним прикрашали священні предмети та об’єкти поклоніння, увінчували переможця чи тріумфатора, оратори одягали його під час промов. На українській землі вінок також відомий здавна. На найдавніших зображеннях жінки–Богині вона у головному уборі з квітів, трав, зілля та гілля. Наші предки усвідомлювали, що «головою» вони розуміють навколишній світ і впливають на нього, тому за допомогою головних уборів і вінків прагнули захистити себе від зурочення та інших злих чар, забезпечити добробут родини.

Дослідження вчених показали, що в Україні використання рослин, в першу чергу квітів та листя, як прикрас було прадавньою традицією. Дикоростучі та садові квіти — улюблена, широко поширена прикраса для волосся українських дівчат; квіти закріплювали на волоссі, втикали під стрічку-пов’язку, в косу або під хустку в будні дні, а особливо на свята. Найбільшою популярністю користувалися червоні маки, чорнобривці, мальви, рожі, волошки, ромашки, барвінок, безсмертник, а восени — різних кольорів жоржини.

Квіти приваблювали своєю свіжістю та духмяністю, а також були символом краси, молодості, чарівності — таких бажаних рис для кожної дівчини.

Вінок використовувала практично кожна українська дівчина у своєму вбранні. Квіти для віночка використовувались різні. Одна прикраса могла бути створена з 12 різних видів. Кожна квітка не тільки додавала віночку барв, але й мала певний символ. Троянда – символ кохання, лілія – цноти, мальва – краси, безсмертник – здоров’я, волошка – простоти, півонія – довголіття, калина – краси та дівочої вроди, ромашка – ніжності, миру й любові. Не менше значення приділялося стрічкам (лєнтам, биндам): їх кольору, довжині, підбору. Дванадцять кольорів, кожен з яких був оберегом, і лікарем, захищаючи волосся від чужого ока.

Розмаїття українських вінків просто вражає: магічні, звичаєві, ритуальні та вікові — разом більше 77 видів. Яким би не був привід створення цього барвистого оберегу, його завжди виплітали з особливою дбайливістю і трепетом, адже в основі українського вінка — любов до природи, шана до рідної землі.