Гійом Аполлінер

 Гійом   Аполлінер

(140 років від дня народження)

Ґійом Аполлінер (1880-1918) — французький поет, художник, критик. Один з основоположників літературного авангарду, що визначив напрямки розвитку французької та світової поезії у ХХ столітті.

Народився Аполлінер 1880 року в Римі; спочатку він здобував освіту в Італії та князівстві Монако, потім – у Парижі. Там він швидко зажив слави як поет і водночас як публіцист і театральний критик. 1904 року почалася його дружба з Пікассо, і Аполлінер опинився в центрі мистецького середовища тогочасного Парижа, ставши одним із засновників і теоретиків нової течії у живопису, відомої під назвою кубізму.

Гійом Аполлінер недостатньо відомий українському читачеві, однак з ним варто познайомитьсь як з одним із творців західноєвропейської поезії нашого століття і, безперечно, одним із найвидатніших французьких поетів. Справжнє ім’я його – Вільгельм Костровицький; походить він із старої польської родини, нащадки якої досі живі і мешкають в Польщі.

Мати поета – Анжеліка Костровицька. Ім’я батька – невідоме.

В 1896–1897 роках навчався в ліцеї. Проте через п’ять місяців покинув ліцей, щоб стати вільним літератором.

Поет був прихильником творчості французьких романтиків, а також поетів межі століть — П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме.

Творчий дебют Г. Аполлінера відбувся на початку століття. Його перші, доволі традиційні поетичні спроби («Рейнські вірші») були навіяні любовними захопленнями під час мандрівки Німеччиною в 1901 —1902 роках. Зв'язок із романтичною і символістською традицією тут посилюється глибоким емоційним сприйняттям німецького фольклору й образів романтичної поезії, засвоєнням тем і ритмів німецької народної пісні («Дзвони», «Ніч на Рейні»). Відчуваються у творчості Аполлінера й слов'янські джерела, яким поет завжди надавав великого значення. Використовуючи образ Лорелеї, створений К. Брентано і підхоплений іншими німецькими романтиками, в тому числі Г. Гейне, поет посилює його виразність, драматизує вірш, надає йому динамізму.

               

Аполлінер – був теоретиком сюрреалізму в літературі, безпосередньо ввів цей термін – «надреалізм». Митець був переконаний, що творчі люди мусять боротися, привносити нове, творити несподіване, не боятися експериментувати. До цього він закликав і своїх колег.

Сам же Аполлінер втілював «над реалізм» і в сюжетній лінії, і в персонажах, і в конструкції віршів. Створюючи зорові образи самою структурою поезії, автор розкриває внутрішній світ, нанизує його деталі та найменші порухи душі один на одного, намагається показати, як поєднуються два світи, стаючи «новою реальністю».

Митець не використовує знаків пунктуації. Цей прийом також покликаний створити у читача відчуття плину дійсності у часі і просторі. Крім того, не вдається виділити головне чи другорядне, оскільки зосередження йде тільки на злет душі та її світосприйняття.

        Знаковим для поета є вірш «Міст Мірабо». Романтична подорож власними хвилями пам’яті до Марі – далеко не єдиної, але по-справжньому коханої жінки. Однак життєва ріка забирає кохання Гійома, даючи взамін болючі втрати та нездійсненні мрії.

Поезія Гійома Аполлінера незвична у своїй формі.

Традиційність все більше витісняється поетичними новаціями: конкретністю безпосереднього вираження, прозаїзацією вірша, розмовним ритмом, відсутністю розділових знаків. Аполлінер досконало опановує верлібр (вільний вірш) — систему віршування, що з'явилася у французькій поезії наприкінці XIX століття. Верлібр позбавлений звичних ознак поетичного твору: рими, суворого ритму та поділу на строфи. Для верлібру характерні рядки різної довжини, різні дво- і трискладові стопи; ритм може мати перебої.

Для заробітку писав еротичні і порнографічні романи. Найвідоміший з них — «Одинадцять тисяч різок».

7 вересня 1911 вибухнув скандал: Аполлінера і Пікассо звинуватили у крадіжці з Лувра «Джоконди» Леонардо да Вінчі. Аполлінер прийняв секретарем пройдисвіта Жері П’єре. Одного разу той приніс у подарунок Аполлінерові старовинні іберійські статуетки, викрадені з Лувру. Через кілька років П’єре вирішив зробити дарунок Пікассо і приніс йому жіночий бюст з тієї ж колекції. Коли в 1911 пропала «Джоконда», він трохи запанікував і наказав П’єре покинути Францію, хоча той був непричетний. Коли в домі Аполлінера знайшли викрадений жіночий бюст з Лувра і листи, з яких було зрозуміло, що він свідомо зберігав у себе викрадене майно, його арештували. Аполлінера ув’язнили в тюрмі Санте, але під впливом протестів громадськості 12 вересня 1911 відпустили. Судовий процес тривав 4 місяці; Пікассо заявив, що не знайомий з Аполлінером, в чому потім каявся.

Під час першої світової війни, в 1915 році, Аполлінер, будучи солдатом, отримав поранення в голову, йому зробили операцію на черепі.

На початку 1918 року він одружився з красунею Жаклін Кольб. Тоді ж Аполлінер написав містерію-буфф «Барви часу».

Через півроку 9 листопада 1918 помер у Парижі у віці 38 років, заразившись іспанкою, похований 13 листопада на цвинтарі Пер-Лашез.

Аполлінер став засновником терміну – сюрреалізм. Теперішня Франція неможлива без Ґійома Аполлінера, так само, як і неможливе без нього сучасне мистецтво, до якого римський знайда, нащадок Бонапарта, «викрадач «Мони Лізи»» зробив внесок, переоцінити який просто неможливо.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/giyom-apolliner-tsikavi-fakti/

Аполлінер став засновником терміну – сюрреалізм. Теперішня Франція неможлива без Ґійома Аполлінера, так само, як і неможливе без нього сучасне мистецтво, до якого римський знайда, нащадок Бонапарта, «викрадач «Мони Лізи»» зробив внесок, переоцінити який просто неможливо.                  

Джерело: https://dovidka.biz.ua/giyom-apolliner-tsikavi-fakti/