Вербна неділя
За тиждень до Великодня ми святкуємо Вербну неділю. Вербною вона називається тому, що в цей день святять вербові гілочки. До церкви неодмінно йдуть усі: і старі, й малі. А щойно священник гілочку свяченою водою окропить, діти старалися відламати і проковтнути вербового «котика» - щоб горло не боліло. У народі казали, що відвар свяченої верби разом з іншими травами цілющий. Освяченим вербовим гілочкам приписувли чудодійну силу. Виходячи з церкви, хлопці та дівчата тут же легенько хльоскали одне одного, промовляючи: Будь великий, як верба, А здоровий, як вода. А багатий, як земля! Якщо ж хтось ранкову службу пропускав та до церкви не пішов, то, повернувшись додому, його легенько били свяченою вербо. При цьому приказували: Не я б ’ ю – верба б ’ є, За тиждень – Великдень, Недалечко червоне яєчко! Свячені вербові галузочки клали в хаті за образи. А коли минав рік і знов надходила Вербна неділя, їх палили на вогні. Викидати освячену вербу не можна, «бо гріх, коли во