Нові надходження в бібліотеку

 

 Книга Святослава Семенюка «Правдива історія України – Русі» від #УІK-_Незалежність 30, # Книжкові _ проекти _ Незалежність.

Святослав Михайлович Семенюк (нар. 7 серпня 1948 у Приморському краї) — український історик. Директор Інституту українських історико-етнічних земель при Благодійному фонді «Україна-Русь».

Народився в родині репресованих. Має технічну і гуманітарну освіту. В 1973 році закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка.

Працював учителем історії в школах міста Львова, в Соціологічній лабораторії Львівського університету, також в НТУ імені Шевченка. Зараз — директор Інституту українських історико-етнічних земель при Благодійному фонді «Україна-Русь».

Книга «Правдива історія України – Русі» правдива тому, що тут ви дізнаєтеся про усі без жодного винятку найбільш  важливі сторінки  історії нашого народу, а не тільки про минуле Київської Русі, яке  до того всього  було неймовірно спотворене  за часів панування Катерини II  і особливо  в умовах путінської Росії. Адже  арабські вчені  і мандрівники в X ст. твердили, що існує не тільки Київська Русь, а три Русі (Київська, Поморська(Славія) і Дунайська (Артанія – Хорутанія)). Іншими словами, ми знаємо лише третину  справжньої  історії нашого народу, а 2/3 в силу  певних  історичних  обставин, були надійно  приховані від  русинів – українців російськими  і німецькими істориками.

Що стосується подвійної назви  нашої  держави і народу, то це традиція, яку встановив батько української  історії Михайло Грушевський. Подвійну назву мають багато народів. Французи, наприклад, іноді гордо називають себе також галлами, поляки – ляхами, а німці германцями, алеманами чи навіть швабами. Однак вони не мають жодної потреби  на подвійну назву своєї країни, оскільки на назву Франції, Польщі чи Німеччини ніхто, крім них, не претендує. Українці також тривалий час в минулому називалися русинами, а їх держава мала назву Русь, але, на відміну від усіх інших країн і народів, ситуація склалася так, що  цю назву, не маючи на це жодних підстав, претендує також сусідня з Україною Росія. Тому, щоб не втратити усю минулу історію нашого народу, М. Грушевький  вважав за необхідне назвати свою головну працю не «Історія України», а «Історія України – Руси». Сьогодні, в умовах реального протистояння з Росією не тільки на фронті, а й в історії, автор вважає за необхідне відновити цю традицію і утримувати її ще як мінімум протягом кількох наступних століть.