Адам Міцкевич – основоположник польського романтизму (225 років від дня народження)

 

Міцкевич є одним з найвидатніших поетів в історії світової літератури. Він відомий своїми віршами, баладами та епічними поемами, такими як "Пан Тадеуш" та "Конрад Валленрод".

 Поет народився 24 грудня 1798 на хуторі Заосьє поблизу міста Новогрудка (Литовська губернія) у родині збіднілого шляхтича. Його батько помер в 1812 році, залишивши сім’ю у скрутному становищі.

Міцкевич знав кілька мов. У їх числі були французька, російська, німецька та англійська. Він читав в оригіналі античну літературу.

Ми можемо дізнатися більше про життя поета, якщо уважно вчитаємося в його твори: у них чимало автобіографічних мотивів. Чим іще, крім літератури, жив автор «Дзядів» і «Пана Тадеуша»?

З дитинства Міцкевич полюбляв гуляти кладовищами і руїнами, добре знав історію та філософію, був шанувальником Наполеона Бонапарта, а серед його численних професій була, скажімо, робота бібліотекарем.

У 1815 році Міцкевич вступив до Віленського університету, де вивчав філософію, мовознавство та літературу. У цей час він також почав писати свої перші поезії та опублікував  першу збірку поезій “Поезії”, яка вразила критиків своєю оригінальністю та красою мови.

У 1823 році Міцкевич був заарештований за свої політичні погляди і відправлений у заслання.

У 1825 році він приїхав до Львова, де жив три місяці, працюючи над своїм твором “Пан Тадеуш”. Також, в 1834 році Міцкевич знову відвідав Львів на шляху до Відня. У Львові він зустрічався з представниками польської культурної та політичної еліти, та відвідував театральні вистави. У Львові зберігається багато пам’яток, пов’язаних з Міцкевичем, зокрема пам’ятник (недалеко від пам’ятника Шевченку і позаду нього Гостинний дім Адама Міцкевича) та музейні експонати, які присвячені його життю та творчості.

Міцкевич викладає літературу в Краківському університеті та продовжував активно писати.

За своє життя Міцкевич понад 40 разів змінював місце проживання: мешкав у Німеччині, Швейцарії, Італії і навіть Парижі, де провів понад 20 років. Там поет викладав в університеті (на його лекції ходила, зокрема, Жорж Санд).

Незважаючи на привабливу зовнішність і витонченість манер Міцкевича, його особисте життя не складалося. Близько 1818 р. він закохався в дівчину з багатої шляхетської родини Маріанну (Марилю) Верещак, але вона вийшла за іншого. У 1830 р. Міцкевич мало не одружився з донькою знаменитого американського письменника Фенімора Купера. Переживши ще кілька закоханостей, лише в 36 років Міцкевич одружився з донькою співачки Марії Шимановської – Целіною. 

Вона була молодшою ​​за нього на 14 років. У 1835 році у них народилася дочка, яку Адам назвав Марілеєю, в честь свого першого кохання. Влітку 1838 у пари народилася друга дитина – син Владислав. Потім народилося ще 4 дітей, але вижили лише четверо – Марія (у заміжжі Горецька), Владислав, Софія (у заміжжі Гриневецька) і Жозеф.

Невдовзі з’ясувалося, що Целіна була душевнохворою. Поет доглядав її 17 років. Іноді віддавав до психлікарні. Померла Целіна  в Парижі у березні 1855-го. 

Син Владислав пізніше став біографом батька, видавцем його творів і засновником музею Міцкевича в Парижі.

Помер Міцкевич у 1855 році в Константинополі, куди поїхав створювати Польський легіон для боротьби з російським імператором. Офіційні джерела причиною смерті називають холеру (тоді саме була епідемія), проте не виключено, що поета отруїли мишʼяком. Спочатку Міцкевича поховали в Парижі й тільки через кілька десятків років його прах перевезли в Польщу.

Міцкевич вважається національним героєм Польщі та одним із символів польського націоналізму. Його твори залишили значний вплив на світову літературу і культуру.