Світоч української музики: до 180-річчя від дня народження Миколи Лисенка

 

В цьому році Україна відзначає ювілей видатного піаніста, хорового диригента, композитора  Миколи Лисенка.

Микола Лисенко міг справді хвалитися, що він «із діда – прадіда козак», що в його жилах нема ні краплі не української крові.

 Рід Лисенків по батьковій лінії походив із  козацької старшини, відомості про яку відомі з початку ХVII століття. Засновником роду  за сімейними переказами вважається сподвижник Максима Кривоноса, легендарний козацький гайдамацький ватажок Вовгура Лис, «що походив від запорожців, і був хитрий, як лис, і хоробрий, як вовк».

Документально засвідчено, що засновником роду по батьковій лінії був учасник Національно – визвольній війні під приводом Б. Хмельницького – Яків Лисенко, який жив у першій половині  ХVII ст. і брав активну участь у війні 1648-1657 рр. Історичні документи вказують, що всі чоловіки лінії роду Лисенків аж до Віталія Лисенка  - офіцери кірасирського полку і батька композитора – були людьми військовими та завжди займали в армії досить високі становища. А ось майже всі нащадки стали музикантами.

По материнській лінії  рід Лисенків, за сімейною легендою, походив від турецького Булюббаші.

Народився Микола Лисенко 22(10) березня 1842 року у маєтку своєї матері у с. Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії.

Мати – Ольга Єреміївна  - походила з полтавського козацько – старшинського роду Луценків.

Батько майбутнього композитора – Віталій Лисенко служив полковником у кірасирському полку.

Крім сина Миколи, у Віталія та Олени Лисенків була дочка Софія, яка пізніше стала дружиною засновника українського театру, письменника Михайла Петровича Старицького (доводився Лисенкам троюрідним братом).

Батьки Миколи Лисенка свого єдиного сина – первістка виховували на аристократичний лад: вишукані манери, танці, уміння не вимушено триватися у вітальні.

Найбільш йому подобалося годинами просиджувати з дівчатами кріпачками, які вишивали  і співали україських пісень. Саме тут, серед дівочих співів, у серці Миколи зароджувалась любов до рідної пісні.

Дуже любила свого онука бабуся Марія Василівна (рідна сестра відомого математика Михайла Остроградського) і тому часто брала його до себе, де він також пізнавав красу української пісні, легенди свого народу, знайомився з його звичаями та традиціями. Марія Василівна кохалася в українських піснях і часто зимовими вечорами запрошувала дівчат – покоївок співати. «Можливо, що через  ті хори українська пісня найперше влилася чулою і дужою хвилею в серце малого Миколи»,  - зазначає Олена Пчілка.

Систематично займатися музикою Лисенко почав з п’яти років і виявив великі музичні здібності. Шестирічний хлопчик вражав усіх музичною пам’яттю  і чистотою гри. У 9 років Микола написав свій  перший музичний твір -  досить граційну та гарненьку «Польку» для фортепіано.

 Микола Лисенко дістав блискучу освіту – закінчив природознавчий факультет Київського університету, потім захистив кандидатську  дисертацію з біології, і йому пророкували блискучу кар’єру вченого. Але він обрав собі інший шлях, пов’язавши своє життя з музикою. Після навчання в Лейпцизькій консерваторії (клас фортепіано) Лисенка називали піаністом – віртуозом. Він вчився у римського – Корсакова в Петербурзькій консерваторії, однак все життя присвятив пропагуванню саме українській музики.

Коло інтересів Миколи Віталійовича було величезним: він створив Товариство любителів музики і співу, працював у Південно – Західному відділенні Російського географічного товариства, робив обробки народних пісень, написав 10 опер, вокальних творів, сонат, рапсодій, сюїт, полонезів, ноктюрнів…

А ще він володів неабияким літературним талантом – одним із перших інтерпретував «Кобзаря» Шевченка, написав кілька фольклорних праць і взагалі був людиною високої ерудиції, енциклопедистом і багатогранно обдарованою особистістю.

Миколу Лисенка цілком справедливо називають гетьманом української музики.

Щоб краще дізнатися про життєвий та творчий шлях Миколи Лисенка завітайте в бібліотеку і візьміть книги на абонементі.