Крути - символ героїзму українського юнацтва (До дня пам'яті героїв Крут)

 

“Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього”.  І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїми коріннями, так

і людина тримається на землі своїм минулим. Саме тому, ми повинні знати свою історію. А історія наша полита кров’ю і сльозами.  Однією із найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами.

  «В ці холодні січневі дні Україна відзначає річницю трагедії під Крутами. Це День пам’яті молодих і мужніх хлопчаків, а фактично – дітей, які, не вагаючись, віддали життя за незалежну Українську державу. Це свято на честь та славу тих, хто не залишився в теплих домівках, а вийшов один на один з ворогом, виборюючи Україні право на щасливе майбутнє. Вони мали мужність сказати, - «Моя хата не з краю». Вони загинули, але передали нам право пишатися їх вчинком, право бути готовим стати на захист своєї Батьківщини. А це найсвятіше і найвеличніше право, що може бути дароване людині.

Українське військове командування очікувало основний наступ більшовиків не з напрямку Бахмача, а з полтавського напрямку, тому саме туди скерувало свіжі та найбільш боєздатні підрозділи чисельністю 500 вояків, а натомість до ст. Крути відправлено 300 виснажених юнаків 1-ї Української військової школи.

 29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач – Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації.

В останні хвилини  перед небезпекою, уряд  кинув  клич до всього українського народу: «Стати зі зброєю в руках на захист українських кордонів».

 

300 українських юнаків-добровольців виступили на захист Української Народної Республіки. І прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із, майже, п’ятитисячною армією більшовиків.

 

В основі українських добровольців були переважно студенти Київського університету, Київського політехнічного інституту та учнів старших класів київських гімназій. Деяким з них було лише 14-15 років.

 

На фронт вирушили студенти Січового Стрілецького куреня. Курінь мав на меті допомогти українським частинам утримати станцію Бахмач. По дорозі, до них надійшло зведення: «В Бахмачі уже ворог».

Командувач загону Аверкій Гончаренко наказав зупинитися відразу за Ніжиним, на залізничній станції Крути, і зайняти оборону. 

29 січня 1918 року на залізничній станції, поблизу селища Крути, розпочався бій між 4-ох тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та трьомастами київськими студентами, що захищали підступи до Києва. 

Студентам попри все потрібно було утримати станцію. Перемога під Крутами може дати шанс відбити Бахмач, зруйнувати  колії. Адже поразка відкривала  ворогові шлях на станцію.

Втрачаючи вбитих і поранених, більшовики вперто просувалися вперед.               

Їх гарматна батарея  зосередила  вогонь по українських позиціях. Бій тривав більше 5 годин. Сотня понесла втрати, загинув і сам Гончаренко.

Коли  зібралися  усі  українські підрозділи, виявилося, що не вистачає одного взводу студентів, що стояв найближче до станції. У сум'ятті битви в полон потрапив розвідувальний взвод (близько 30 чоловік). Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. 

За свідченнями очевидців, з 27 студентів, які потрапили у полон, спочатку знущалися, а потім розстріляли. Перед розстрілом один з учнів почав співати: «Ще не вмерла Україна» і всі інші студенти його підтримали.

Юначі тіла було понівечено й спотворено так, що рідні матері не могли впізнати своїх дітей. Одна мати знайшла свого сина лише по монограмі на вишиванці.

Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Лише згодом, у 2006 р. на місці бою встановлено пам’ятник. На державному рівні вшановувати пам’ять Героїв Крут почали в Україні лише 2004-го року.

Загалом, згідно з оцінками істориків, під Крутами загинуло від 70 до 100 українських захисників. Подвиг студентів і гімназистів під час бою дозволив стримати наступ більшовицьких військ на чотири дні. Схилімо свої голови перед світлою пам’яттю тих молодих лицарів, які далекого січневого ранку загинули  в  ім’я  України. Вони: студенти, курсанти, школярі – коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім’я волі свого народу.

В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невелика. Вона не є зразком військового мистецтва. Однак, це – символ нескореного духу  нашої  нації.

Крути ввійшли в історію України як символ національної честі. Ті, хто загинув у битві під Кругами назавжди залишаться в нашій пам'яті. Вони полягли, щоб ми сьогодні жили у вільній і незалежній Українській державі.

Тепер усіх нас чекають випробування, які ми мусимо витримати з честю і захистити Батьківщину від  агресії північного сусіда.

Читальний зал нашої філії пропонує читачам для перегляду книжкову виставку

"Крути - символ героїзму українського юнацтва"