Голокост на теренах України(до Міжнародного дня пам'яті Голокосту)

 

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту запровадила Генеральна асамблея ООН своєю резолюцією від 1 листопада 2005 року. Дату 27 січня обрали не випадково – саме цього дня у 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – "Аушвіц-Біркенау". Україна приєдналася до відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту у 2012 році.

27 січня, у день звільнення в'язнів найбільшого нацистського табору Освенцим, у світі вшановують пам'ять жертв Голокосту. У період Другої світової війни геноцид, влаштований нацистським режимом, призвів до знищення третини усіх євреїв у світі та представників низки інших національностей.

Голокост був задуманий та спланований нацистсько-німецьким режимом на чолі з Адольфом Гітлером. Вони стверджували, що німецькі євреї зрадили Німеччину під час Першої світової війни та несуть відповідальність за її поразку.

Нацистська ідеологія також була заснована на расистській ідеології, метою якої було усунення євреїв і інших небажаних груп з німецького суспільства. Нацисти також вважали євреїв відповідальними за економічні лиха Німеччини під час депресії кінця 1920-х — початку 1930-х років.

Нацисти ідентифікували євреїв за звичайними записами. Вони використовували записи перепису населення, податкові декларації, списки членів синагог, парафіяльні записи (для звернених євреїв) тощо.

Євреям наказали носити позначку на одягу – так звану "жовту зірку Давида".

Їх виселяли з власних будинків та переселяли у гетто, де вони мали жити ізольовано від іншого населення. Також євреїв використовували як робочу силу на фабриках та виробництвах тощо.

Нацистська влада створювала на окупованих територіях концтабори, де ув’язнювала євреїв та інші народи. Ув'язнені в концентраційних таборах перебували в нелюдських умовах і піддавалися тортурам, голоду, а в деяких таборах — медичним експериментам.

У роки Другої світової війни жертвами нацистської політики, спрямованої на винищення народів та груп, які нацисти вважали неповноцінними, стали 6 мільйонів євреїв. З них 1,5 мільйона були з території сучасної України.

Більша частина фактичних вбивств євреїв під час Голокосту відбувалася в таборах смерті в окупованій Польщі, переслідування євреїв, їх виселення у гетто і депортація з їхніх будинків відбувалися на очах у їх неєврейських сусідів в містах та селищах по всій Європі.

Жертвами Голокосту в Україні стали близько 1 млн євреїв. Їх винищення на українських землях почалося відразу після вторгнення нацистів на територію СРСР у червні 1941 року.

На момент вторгнення Німеччини на території України зосереджувалася чи не найбільша частка єврейського населення в Європі – 2,7 млн осіб. Після окупації нацисти знищували працездатну частину єврейського населення, а жінок, дітей та літніх людей зганяли в огороджені колючим дротом ґетто, яких потім теж розстрілювали.

Перші так звані акції зачисток відбулися у Львові. Спеціальні команди 4-А та 4-Б влаштовували погроми та арешти. Протягом тижня у місті вбили 6 тис. євреїв. У листопаді 1941 року окупанти перейшли до планомірного знищення євреїв, створивши ґетто у Львові та інших містах на Галичині. Загалом жертвами нацистської політики Голокосту в цьому регіоні стали 610 тис. євреїв.

Бердичівська трагедія – у містечку на Житомирщині протягом серпня-листопада 1941 року нацисти розстріляли, закопали живими та напівживими близько 30 тис. місцевих євреїв.

Під Вінницею місцем масових страт у квітні 1942 року став П’яничанський ліс, де після облав на місцевому стадіоні зібрали та знищили близько 10 тис. євреїв. Загалом на Вінниччині окупанти вбили понад 105 тис. осіб.

На Західній Волині нацисти спровокували єврейські погроми за участю місцевого населення. Під час першої хвилі терору влітку 1941 року було вбито 15 тис. євреїв із Острога, Луцька, Дубна та Рівного, а у листопаді лише у Рівному розстріляли 21-23 тис. євреїв. До кінця 1942 року було знищено 150 тис. осіб.

У Києві величезною братською могилою став Бабин Яр. Тут з 29 вересня до 3 жовтня 1941 року спецкоманди нацистів вбили понад 52 тис. євреїв, циган, українців, росіян, поляків та білорусів, а за роки окупації – загалом до 100-150 тис. цивільних (переважно євреїв) та військовополонених.

Винищення євреїв стало особливо інтенсивним із середини 1942 року.  На Лівобережжі України та в Криму нацисти вбили 112 тис. осіб єврейської національності.

Бібліотекарі бібліотеки філії №2 ЦБ ПМТГ підготували виставку – реквієм «Голокост на теренах України (до Міжнародного дня пам’яті Голокосту).