Лунає струна Кобзаревого слова (165 років з дня виходу у світ Кобзаря)

 

 

Живе його пісня, як вихор злітає,

Над лісом могил, над пітьмою біжить,

Зриває засуви і брами ламає,

І кривда німіє, і підлість дрижить.

Хвалу хай віддасть пісні щирій і чесній

З нас кожен, хто правди не зрадивши, жив,

Згадає про батька, що в пісні чудесній

Своїй Україні так вірно служив.

 

 

27 січня - 165-річниця  з дня виходу «Кобзаря» Тараса Шевченка 1860 року, виданого коштом відомого українського підприємця-цукрозаводчика і мецената Платона Симиренка.

 «Кобзар» 1860 року охопив переважно ранню частину поезії Шевченка (17 творів), але це було єдине видання, що дало поетові порівняно значний гонорар.

«Кобзар» Шевченка видавався за життя поета тричі: 1840 (до нього ввійшло 8 творів), 1844 (так званий «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки») та 1860 року.

 

Перше видання «Кобзаря» було видано в Петербурзі 1840 року та містило вісім творів 26-річного поета й художника: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами». Своєрідним ліричним вступом до збірки стала поезія «Думи мої, думи, лихо мені з вами», написана того ж року: ліричний і навіть сумний твір, який втілив голос молодого автора, що, повний творчих сумнівів, випускав свою першу збірку.

 

 Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

(«Думи мої, думи мої», ліричний вступ до «Кобзаря», 1840 рік)

Український інститут національної пам'яті зазначає: «книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. На початку книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем».

Вихід першої поетичної збірки українського Кобзаря пов'язують з іменем полтавського поміщика Петра Мартоса. Той неодноразово позував Шевченкові-художнику наприкінці 1830-х років, тоді він і познайомився з поезією Шевченка, був вражений та разом з їхнім спільним другом, українським письменником Євгеном Гребінкою запропонував поетові видати збірку. Хоча джерела містять дані про те, що сам Шевченко цього не прагнув і не був упевнений у своїх силах як поет. Отже «Кобзар» побачив світ завдяки ініціативі та підтримці друзів Шевченка. «Кобзар» мав величезний успіх, а перший наклад, попри чималу ціну, швидко розійшовся. Видання «Кобзаря» стало визначною літературною подією, яку обговорювали читачі, колеги-письменники та поети й критики. Ось як писав про «Кобзар» Іван Франко: «Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову».

Але водночас Шевченко зіткнувся і з очікуваною критикою: деякі російські літературознавці називали збірку «небезпечною», а російська літературна спільнота активно обговорювала її антиімперське спрямування. Тому, як зазначає Український інститут національної пам'яті , якщо «перший наклад вийшов практично не цензурований, після шаленого розголосу, який отримав «Кобзар» своїм антиімперським спрямуванням, другий наклад було піддано більш жорсткій цензурі, і всі подальші примірники були надруковані з купюрами».

Іншої реакції збірка Шевченка і викликати не могла, адже її наскрізною темою було тяжіння до волі та свободи. Про це поет говорить у кожному вірші в «Кобзарі», а програмним у цьому сенсі є вже згаданий «Думи мої, думи, лихо мені з вами», який так на часі звучить сьогодні:

...Там родилась, гарцювала

Козацькая воля;

Там шляхтою, татарами

Засівала поле,

Засівала трупом поле,

Поки не остило...

1847 року розпочався один з найскладніших періодів у житті поета: допити та ув'язнення у Петербурзі, а потім - заслання, яке тривало 10 років. У червні 1847 року його вперше відправили у заслання - в Оренбург, де Шевченко провів кілька років в Орській фортеці. За час заслання поет, незважаючи на заборони писати та малювати, створив десятки і десятки творів, художніх та поетичних, продовжуючи, зокрема, говорити про минуле й теперішнє України та про наше тяжіння до волі, яка завжди була частиною українського характеру.

У цей самий час «Кобзар» був заборонений і вилучений з бібліотек та книгосховищ. Книжку вилучали не тільки з бібліотек, а навіть з приватних колекцій читачів — що, звісно, сприяло якщо не популярності «Кобзаря», то його цінності, зробивши перше видання раритетним ще за життя поета. Сьогодні у світі залишилося лише кілька примірників першого видання «Кобзаря». Зберігаються вони, зокрема, в Національній бібліотеці Вернадського та в бібліотеці Гарвардського університету.

Через 183 роки «Кобзар» залишається однією з найважливіших книжок в історії України. Сучасні видання «Кобзаря» - вже не раритет, але все одно є тим, що хочеться мати на своїй книжковій полиці. У 2009 році «Кобзар» з ілюстраціями художника вийшов у видавництві «Дух і Літера», а 2012 року - у видавничому центрі «Просвіта».

У Черкасах, в історичний будівлі кінця ХІХ століття, розташований унікальний музей однієї книжки, присвячений цілком «Кобзарю». Музей відкрився 1998 року, ініціатива його створення належить Ользі Шарапі, яка є родичкою Тараса Шевченка по лінії його брата.