Василь Скуратівський - той, хто відродив народознавство України

 

Так сталося, що наука народознавство  постійно зазнавала утисків  і шельмувань.  Ще в минулому столітті  уперше розпочав роботу  над народознавчими  студіями  відомий дослідник П. Чубинський. Але невдовзі царський уряд, звинувативши в націоналізмі, вислав його. Не пощастило довершити свою працю «Дні і місяці українського селянства» і
М. Максимовичу.

Активну роботу в цьому напрямку розгорнули українські вчені в 20–х роках. Проте невдовзі  через сталінські утиски майже всіх народознавців було репресовано.

Серед вітчизняних етнографів першорядною постаттю був Василь Скуратівський.

Скуратівський Василь Тимофійович – український народознавець, журналіст, письменник, етнограф, фольклорист, видавець. За журналістську та літературну діяльність нагороджений преміями: «Золоте перо», імені Миколи Островського, імені Павла Чубинського, міжнародними преміями «За сприяння українській культурі» (Клівленд, США) та фундації Антоновичів (Нью-Йорк).

Василь Скуратівський народився 29 жовтня 1939 року у селянській родині на Житомирщині. Дитинство та юність провів на хуторі Великий Ліс. З дитинства любив читати. У 13 років вирішив стати письменником. Надсилав до редакції районної газети свої вірші, байки, замальовки, дописи. З часом їх почали друкувати. У 1959 році – закінчив десятирічку, а в 1964 – Московську заочну школу журналістики. З 1967 по 1971 рік заочно навчався в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті журналістики.

Після закінчення університету працював у районних та обласних газетах, чимало їздив по країні, збирав фольклорні та етнографічні матеріали. На їх основі Василь Тимофійович видавав свої численні публікації в періодиці та збірниках.

1992 року Василь Тимофійович започаткував народознавчий часопис «Берегиня», де публікував багато своїх матеріалів, а також залучав до друку багатьох талановитих дослідників. Він організував та проводив багаторічну народознавчу експедицію «Чумацькими шляхами». Був одним із засновників та організаторів цілої низки фольклорних фестивалів, серед яких особливо вирізнялись Всеукраїнські і Міжнародні фольклорні свята в Луцьку («Берегиня»), Харкові («Покуть») та Рівному («Коляда»).

Всього за життя письменника було видано 20 книг досліджень із фольклору та етнографії. Остання, 21-а, «Я сам про себе розкажу» з’явилась вже після смерті письменника. У різних збірках та періодичних виданнях було опубліковано майже 1000 статей Василя Скуратівського. Інколи дослідник використовував псевдонім Василь Древлянський.

Василь Скуратівський досліджував і народний календар. Про нього письменник написав книги: «Місяцелік», «Вінець», «Український рік». У них подаються описи народних свят, звичаїв, ворожінь, обрядових дійств, прикмет, пісень тощо, а також матеріал про походження назв місяців та пов’язані з ними численні прислів’я, приказки, завбачення погоди, народні і релігійні свята. У книзі «Святвечір» у двох частинах («Святки», «Дідух») містяться описи більше ста українських народних свят та обрядів. Вони розкривають глибокий духовний світ та багатство народної творчості. Автор писав цікавою, образною мовою, пересипаючи текст піснями, прислів’ями та приказками.

Майже 30 років Василь Скуратівський з любов’ю збирав матеріали про українське бджільництво. Він сподівався підготувати на цю тему кандидатську дисертацію з історії українського бджільництва. Збирав рецепти медоваріння, народної медицини та кулінарії.

Помер відомий письменник-народознавець 16 грудня 2005р. Похований на київському міському цвинтарі у Берківцях.

В бібліотеці бажаючі можуть ознайомитись з цікавими роботами Скуратівського.  Його книжки завжди знаходили й знаходять вдячних поціновувачів, бо вони – унікальні: художні і, водночас, наукові, теплі і душевні.