Зникаюча професія «Вівчар»

 

В Кіноклубі Docudays UA при бібліотеці-філії №2 подивились фільм «Вівчар» режисера Маттіаса Жуло (Швейцарія, 2022р.), що розкриває тему професійного самовизначення. Вівчарство — одне з найдавніших занять жителів українського Закарпаття та гірських районів. На жаль, нині знайти людину для цієї тяжкої, але традиційної для регіону роботи складно. Молодь у професію не йде, віддаючи перевагу більш перспективній роботі. Та події, що відбуваються у фільмі показують нам життя на острові Акілл, на захід від узбережжя Ірландії. Головний герой - Кіан збирається провести тут літні канікули. Однак на думку його діда Мартіна, зараз саме час для ознайомлення з роботою на фермі. «Вівчар» — це ніжний, мрійливий фільм про терпіння, необхідне для вивчення професії, що передається з покоління в покоління. Сім’я та значимі дорослі є важливим фактором у виборі професії. Дорослі передають дітям свій досвід, життєві цінності, задовольняють щоденні потреби, надають зразки для наслідування, поступово прищеплюють соціальні й побутові навички, необхідні у самостійному житті. Це важливий фактор у вихованні дитини. Підбадьорювання молодшого покоління, схвалення рішень, стриманий контроль, любов та зацікавленість зі сторони сім’ї чи значимих дорослих. Знання, вподобання, переконання, досвід дорослих є джерелом професійних пізнань.

Фільм вразив глядачів неймовірними краєвидами ірландської природи – зеленими луками, гірськими пейзажами. А також поважним ставленням дорослих до дитини, яке показує, що завжди можна налагодити контакт та прищепити своїм нащадкам важливі цінності.