150 років від дня народження Богдана Лепкого

 

(1872-1941)

В цьому році виповнюється 150 років від дня народження Богдана Лепкого – українського поета, прозаїка, літературознавця, критика, перекладача, історика літератури, видавеця, публіциста, суспільно-культурного діяча, художника, патріота України.

Пропонуємо до Вашої уваги декілька цікавих фактів про Богдана Лепкого

В родині Лепких панував культ книги, витав дух любові до історії рідного краю, до обездоленого народу. Його батько був священником і освідченою людиною.

 Крім Богдана, який був найстарший, у подружжя Лепких народилося ще семеро дітей, троє з них малими померли від дифтерії.

 В дитинстві Богдан був допитливим, міг до ранку слухати розповіді старших людей, захоплювався фольклором, легендами, віруваннями, обрядами.

 Богдан навчався аж у трьох університетах – Віденському, Краківському, Львівському.

 

Творча спадщина становить понад 80 власних книг.

 Б. Лепкий товаришував з письменниками В. Стефаником, В. Орканом, С. Яричевським, М. Яцківим, О. Луцьким, М. Вороним, художниками М. Бойчуком, І. Трушем, О. Новаківським та іншими. Листувався з І. Франком, М. Коцюбинським, О. Барвінським, В. Гнатюком, В. Щуратом, З. Кузелею, М. Кічурою, О. Кобилянською, О. Кисілевською та іншими.

 Лепкий змалечку грав на скрипці, чудово співав, знав безліч народних пісень. Але перевагу віддав малярству, де також проявляв неабиякі здібності. Але завдяки Андрію Чайковському віддав перевагу літературі.

  Писати почав дуже рано. Писав багато, переважно вірші, оповідання, п’єси, перекладав твори німецьких і польських письменників, але спочатку друкувався рідко. Як письменник став відомий у кінці 90-х років.

1897 р. одружився з донькою свого дядька по батькові, священика Миколи Лепкого з Коломиї, - Олександрою, яку здавна кохав. Мав із нею трьох дітей.

 З 1899 року аж до смерті Богдан Лепкий прожив у Кракові, проте ніколи не поривав зв’язків з рідною землею, щорічно приїжджав до Львова, відвідував близькі з дитинства місця.

 Останні роки життя Лепкого були тяжкими, бо припали на час фашистської окупації Польщі. Хворий письменник не тільки втратив місце в університеті, а й зазнав переслідувань.

 Про гетьмана Мазепу він написав сім книг: трилогія «Мазепа» («Мотря», том І і II), «Не вбивай», «Батурин», «Полтава» (том І), «Над Десною» (том II), «Бої», «Мазепа» (Зпід Полтави до Бендер»).

 

Богдан Лепкий усе життя кохав Олександру (Лєнду) Лепку. Вона вразила його, випускника університету, гордою поставою та ніжними фіалковими очима. Однак близькі були проти їх одруження, оскільки Лєнда доводилась Богданові родичкою - була донькою його дядька по батькові.

 

Туга та смуток охопили душу митця й вилились у віршах, що згодом набули слави песимістичних. Богдан не хотів жити без своєї коханої, й родина змушена була поступитись: 2 лютого 1897 р. з дозволу Папи Римського відбулося вінчання молодої пари у міській коломийській церкві. Подружжя жило добре, виховували трьох дітей (Софія-Євгенія, Наталія, Лев-Ростислав).

 Його дружина померла у 1937 році від раку горла. Цю непоправну втрату Богдан Лепкий переживав дуже тяжко. А через 4 роки не стало й самого прозаїка.

Щоб краще дізнатися про творчий та життєвий шлях Богдана Лепкого завітайте до бібліотеки - філії №2.