Ясунарі Кавабата - класик сучасної японської літератури

 

«Захоплюючись сучасною літературою Заходу, я іноді намагався наслідувати її зразки. Але по суті своїй я — східна людина і ніколи не звертав з власного шляху...» Я. Кавабата

Кавабата Ясунарі — японський письменник, лауреат Нобелівської премії, народився 11 червня 1899 р. у сім'ї лікаря, людини високоосвіченої, залюбленої у літературу та мистецтво. Батьків Кавабата Ясунарі втратив рано і виховувався в родичів, пізнавши гіркий хліб сирітства. Кавабата навчався у Токійському університеті на відділенні англійської, а згодом японської літератур.  У різні періоди свого життя брав участь в організації нових літературних журналів, був членом їхніх редакційних колегій; до 1939 р. регулярно публікував рецензії та огляди, входив у склад журі різних літературних конкурсів і премій.

Першим значним твором Кавабата Ясунарі, який привернув увагу критики та читачів, була новела «Танцівниця з Ідзу» («Ідзу-но одоріко», 1925), екранізована 1935 р. кінорежисером Госьо. Переживання закоханого юнака стали темою ліричної новели. Письменник психологічно тонко розкриває тендітну красу цього поетичного почуття. Постійним джерелом творчого натхнення Кавабата Ясунарі, за його власним зізнанням, слугувала «Повість про Гендзі» — найвидатніша пам'ятка середньовічної японської літератури.

Повість Кавабати «Країна снігів» (1934-1937), визнана літературними колами найпомітнішим явищем ліричної прози, що найповніше розкриває систему художнього мислення письменника. Книга складається з окремих ліричних оповідань, об’єднаних спільною тематикою: нерозділене кохання, краса природи північного краю Японії — країни снігів.  У повоєнні роки, залишаючись вірним своїй колишній творчій манері, Кавабата написав низку творів, найзначніші з яких повість «Тисяча журавлів» (1951) і роман «Стогін гори» (1953).

Кавабата залишив невизначеними фінали багатьох своїх книг, що іноді дратувало читачів та критиків, але це був свідомий хід, оскільки автор уважав нюанси описаних подій важливішими за висновки, порівнюючи свій стиль письма з традиційною формою японської поезії — хоку.

В 1968 p. Кавабата Ясунарі було присуджено Нобелівську премію за «письменницьку майстерність, яка з великим почуттям виражає суть японського способу мислення». Напружену працю над новим романом в останні роки життя Кавабата Ясунарі не вдалося завершити. Письменник важко хворів, і будучи у стані важкої депресії після смерті свого учня і друга Юкіо Місіми, 16 квітня 1972 р. він наклав на себе руки у відлюдному курортному містечку Дзусі, що на околиці Токіо, отруївшись газом.

Твори цього митця, що відобразили національне японське уявлення про світ, людину, красу, забезпечили йому славу за життя і безсмертя після смерті. В Україні окремі твори Кавабата Ясунарі переклали І. Дзюб, М. Федоришин.