Ретрокінозал
20 грудня
Ця картина 1955 року,
знята Яном Фрідом, цікава не тільки тим, що вона запаморочливо смішна і для
сучасного глядача, але й тим, що це перша екранізація твору Вільяма Шекспіра в
Радянському союзі. Для Яна Фріда "Дванадцята ніч" стала першим
досвідом постановки музичної костюмованої комедії за твором класики літератури і
театру.
Клара Лучко, яка виконала головну роль (а
точніше – ролі, так як їй довелося грати, за великим рахунком, трьох
персонажів: Віолу, Себастьяна і Цезарио), до роботи над картиною прославилася
своїми роботами в картинах "Молода гвардія" та "Кубанські
козаки". За актрисою міцно закріпилося амплуа «дівчини з народу», і,
затвердивши її на роль аристократки Віоли, Фрід пішов наперекір думці свого
начальства з Держкіно.
Клара Степанівна розповідала в одному з інтерв'ю: «Проти
того, щоб мене затвердити у зйомках фільму "Дванадцята ніч"
заперечували всі: «Лучко?! У неї український акцент, як вона буде грати
Шекспіра!» І все ж Ян Фрід наполіг, а після перегляду худрада затвердила мене одноголосно». Коли ж почалися зйомки,
Лучко намагалася всіляко довести, що вона впорається з роллю Віоли, і прагнула
в кадрі все робити самостійно: «Асистенти пропонували дублерів, я благала: «Я
все зроблю сама!» Тренер з фехтування похвалив мене за волю до перемоги. А
вчитель верхової їзди... Коли кінь поніс униз, до татарського кладовища, у мене
чорний гумор прорізався: ось там мене й поховають! Обійшлося. Зате як кричав
директор картини: «Ти знаєш, скільки ти могла б нам коштувати?!» Але в цілому
зйомки "Дванадцятої ночі" йшли чудово. На Единбурзькому фестивалі, де
в ролі Віоли пам'ятали велику Вів'єн Лі, я з тривогою чекала відгуків.
<...> Я боялася: як почнуть нас лаяти!.. Це було дуже сміливо, здавалося
мені, послати нашу картину в Англію на розтерзання шекспирознавцям. А картина пройшла з неймовірним
успіхом».




Коментарі
Дописати коментар