Недитячі таємниці життя Наталі Забіли

 

Наталя Львівна Забіла народилася 5 березня 1903 року в Петербурзі у дворянській багатодітній родині з великими мистецькими традиціями. У цій родині любили й цінували художнє слово, музику, малювання, змалку привчали всіх дітей — а їх було семеро - малювати, складати вірші, вигадувати казки. Для Наталі це стало справою всього життя.

З дитинства вона писала вірші, казки й оповідання. Писала, як пізніше зазначила, «сама для себе, не надаючи серйозного значення цій справі й аж ніяк не гадаючи робити з цього свою основну професію».

У роки війни Наталя Забіла жила й працювала в Казахстані.

Наталя Забіла подарувала дітям майже двісті книжок. У творчому доробку письменниці вірші, повісті, оповідання, п’єси і драматичні поеми.

Наталя Забіла була автором підручників «Читанка» для другого класу (1933) і «Читанка» для третього класу (1939), які перевидавалися кілька разів.

Забіла вела велику громадську роботу. Протягом багатьох років була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України, членом редколегії дитячих журналів, редакційної ради Дитвидаву, виступала на письменницьких з’їздах і нарадах із питань дитячої літератури як критик і літературознавець.

Персонажі збірок 1930-х років, зокрема «Про Тарасика й Марисю» (1930) та «Ясоччина книжка» (1934), мають реальних життєвих прототипів: вони були написані для власних дітей та про них, у тому числі померлих. 

Автобіографічні свідчення знаходимо в неопублікованих спогадах Забіли. Скажімо, про  дочку Ясочку, яка помирає 1936 року, вона згадує, описуючи свою зустріч із Корнієм Чуковським. Слідом за Ясочкою, ще до війни, вона втрачає і другу дочку, котра була прототипом Галочки‑стрибалочки з циклу «Про дівчинку Маринку».

Наталя Забіла була заміжня тричі.

Першим її обранцем став письменник Сава Божко, з яким вони познайомилися в Харківському інституті народної освіти. Чоловік напівжартома називав Забілу «дворянською відщепенкою». Сава хвалився приятелеві, мовляв, одружився з Наталею, бо не мав соціальних забобонів.

Пара жила разом кілька років. А потім розійшлися. Можливо, однією з причин цього були часті зради Сави: його навіть називали «примітивним донжуаном».

Проте багато в чому завдяки Божко почала писати вірші українською. Вона читала їх на літературних вечорах, і поети закохувалися в її карі очі, сміливу усмішку і хлоп’ячу стрижку.

У шлюбі Божко і Забіли народився син Тарас. До речі, материнство їй далося нелегко: до народження сина і після Наталя пережила кілька викиднів.

Другим обранцем Наталії став поет Антон Шмигельський. Їх шлюб протримався не більше року: говорили, що Антон бив дружину і погано ставився до прийомного сина.

А ще через кілька років Наталя втретє вийшла заміж – за художника Дмитра Шавикіна,

з яким прожила до кінця життя. У шлюбі народилася дівчинка Маринка. Після смерті чоловіка майже 20 років Наталя Забіла співала теплих материнських пісень онукам.

Твори Наталі Забіли читають усі, бо всі обов'язково переходять через той вік, який ми називаємо щасливим дитинством. Поетеса добре володіла тим "секретом", який робить її вірші, поеми, казки однаково цікавими для всіх дітей. В її творах добро завжди перемагає зло.