"Ідеал є один – добра і справедливості" (Василю Стусу 85 років від дня народження)

 

6 січня, далекого 1938 року у селі Рахнівка на Вінничині народився видатний українець Василь Стус, який все своє життя поклав на боротьбу за вільну Україну.

Він прожив лише 47 років, проте за той час став легендарною особистістю, чия творчість та витримка як ніколи актуальна та підтримує нові покоління українців.

Фактично усе життя Стуса було боротьбою, арешти й табори забрали чи не левову частину його земного часу, проте він ніколи не зрікався своїх поглядів та ідеалів.

Багато Стусових віршів, а написав їх він 258, присвячені боротьбі, складному шляху революціонера і митця в одній особі, проте не менше й вірі та перемозі, оскільки все своє життя відомий українець намагався триматися оптимістом, пишучи деколи доволі урочисто, але щиро.

Нескореного та незламного, радянська влада настільки боялася Стуса, що забороняла його творчість і знищувала. А врешті-решт забрала життя видатного українця. Два арешти та роки таборів пережив письменник і помер також у засланні. Проте помер від зупинки серця лише за офіційною версією того часу, насправді ж – був убитий радянським режимом.

Зараз, як ніколи, і творчість письменника, і силу його духу пам'ятають сучасні українці, адже щоденна боротьба за Україну, її волю та незалежність триває.

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що вам, богове, низько не клонюся

в передчутті недовідомих верств.

Що жив-любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям,

як син, тобі доземно поклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі,

і чесними сльозами обіллюсь.

Так хочеться пожити хоч годинку,

коли моя розів’ється біда.

Хай прийдуть в гості Леся Українка,

Франко, Шевченко і Сковорода.

Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,

уже не ремствуй, позирай у глиб,

у суще, що розпукнеться в грядуще

і ружею заквітне коло шиб.

Першою акцією протесту, яка мала наслідки для Василя Стуса і яка залишила у нього глибокі враження й розчарування певною мірою, стала презентація фільму Параджанова "Тіні забутих предків". Тоді, 4 вересня 1965 року, він разом з іншими представниками свідомої інтелігенції, зокрема Іваном Дзюбою та В'ячеславом Чорноволом, підвелися та закликали присутніх у залі засудити арешти української інтелігенції. Підвелася менша частина залу, а Стуса після цієї події відрахували з аспірантури.

Нескореного та незламного, радянська влада настільки боялася Стуса, що забороняла його творчість і знищувала. А врешті-решт забрала життя видатного українця. Два арешти та роки таборів пережив письменник і помер також у засланні. Проте помер від зупинки серця лише за офіційною версією того часу, насправді ж – був убитий радянським режимом.

Зараз, як ніколи, і творчість письменника, і силу його духу пам'ятають сучасні українці, адже щоденна боротьба за Україну, її волю та незалежність триває.

 В читальному залі бібліотеки відбулася презентація книжкової виставки

 "Народе мій, до тебе я ще верну..."


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Всесвітній день журавля

4 найпопулярніші квітки осені

«Зниклі птахи та тварини України»