Сучасні ритми життя Європи

 

Яким є стиль життя у європейських країнах? Що цікавого відбувається у їхній повсякденності?

Сьогодні ми хочемо познайомити вас зі стилем життя в різних країнах Європи, куди українці вже можуть подорожувати без віз. Зараз у фокусі нашої уваги Франція, Італія та Великобританія.

Ф Р А Н Ц І Я

Французи вміють насолоджуватися життям і це в них вміння існує на рівні автоматизму. Якісь навички такої насолоди від життя вже настільки очевидні для французів, що передаються від покоління до покоління.

Наприклад, важливою є традиція красиво накривати стіл – зокрема, коли сідаєш за стіл щодня. Тут поставлять красиві склянки – часом навіть для дітей –  красиво покладуть серветки, застелять стіл білою скатертиною (хоча це просто обід для своїх).

Ще один важливий ритуал – сидіти на терасах у кав’ярнях. Для французів очевидно, що треба обов’язково піти посидіти в приємне місце, якщо воно десь поруч.

Після того, як дітей відводять до садочків, чимало батьків сідають на терасу, щось обговорюють між собою і лише потім ідуть у своїх справах.


Ще одним ритуалом  тут є їжа. Їдять у Франції чітко за розкладом – як обід, так і вечерю. Це фіксується в усіх офіційних розкладах: складно собі уявити робочий графік, де не було би прописано, коли саме  і де люди обідають.

Ввечері також усією сім’єю прагнуть сідати за стіл. В кожній родині є ритуал спільної сімейної вечері за столом із правильними для цього моменту стравами.

У ресторани йдуть переважно для того, щоб зустрітися з друзями. У четвер, п’ятницю і суботу ввечері зустрічаються з друзями, щоб повечеряти.

Принаймні раз на тиждень у кожній французькій сім'ї відкорковують пляшку вина. Достатньо найменшого приводу, щоб пляшку вина поставили на стіл.

Діти. Як і більшість європейців, французи народжують дітей пізно – вже після 30-ти років, тобто коли батьки професійно більш-менш реалізувалися і можуть собі дозволити мати дітей. В цілому державна інфраструктура дуже добре батьків підтримує, особливо в маленьких містах.

У всіх дитячих закладах про маленьких діток справді дуже добре дбають. Є садочки crèche («садочок для немовлят» – дитину сюди можуть взяти від 2-х місяців) та від école maternelle (сюди дитину віддають від 3-х років) зазвичай дуже позитивні.

Соціальне забезпечення. У медицині тут лікування гарантується усім людям. Людину лікуватимуть за будь-яких умов; є так зване універсальне медичне покриття, що покриває захворювання будь-якої тяжкості. У лікарнях швидкої допомоги навіть не питатимуть, чи є в людини страховий поліс: лікуватимуть і ліками забезпечать.

Складнішою є ситуація для людини, що втратила дохід та роботу. У Франції дуже легко опинитися без помешкання, лишится на вулиці, втративши джерело прибутків, і залишитися без засобів до проживання. Прожитковий мінімум, який дається завдяки соціальній допомозі, справді мінімальний.

Існує стереотип, що у західних країнах вигідно не працювати, бо все одно можна отримувати соціальні виплати і спокійно собі на них жити. Але у Франції цього не вийде: мінімальних виплат вистачає на базове харчування – і нічого іншого.

Толерантність. У Франції більш-менш вирішили питання толерантності до представників іншої сексуальної орієнтації. Переслідувати їх чи щось говорити  проти них публічно ніхто не буде. Натомість расизм досі присутній в суспільстві. Зростає проблема толерантності до ісламу.

Довкілля. Французи уважно ставляться до довкілля: вони збирають папірчики на пляжі, щоб не було брудно; вони піклуються не тільки про своє подвір’я чи свій сад, але й про сусідню вулицю. Загалом французи переконані, що це їхня країна, що це їхня територія, тому про неї потрібно дбати.


І Т А Л І Я

Dolce vita – «солодке життя», приємне життя. Насолода від життя – це дуже важлива риса італійців.   Смачна їжа, сімейні застілля, дружні відносини, спокійне ставлення до проблем, цікавий відпочинок, гарний настрій – ось деякі інгредієнти рецепту щастя італійців.

Італія – це країна філософії повільного і якісного життя.

Для італійців важливо багато працювати, але так само і гарно відпочивати. Тому вони піклуються про своє дозвілля і про позитивний настрій. Вільний час – це завжди свято, тому італійці прагнуть гарно вдягатися для дозвілля, щоб дійсно відчувати щастя від того, що вони живуть «тут і зараз».  Можливо, таке ставлення до життя і пояснює, чому в цій країні такий великий відсоток людей, які живуть до глибокої старості. 

Для італійців родина є важливим пріоритетом в житті, і в цьому італійці дуже схожі до українців. Традиційна італійська родина, яку часто показують у кіно, дуже відрізняється від сучасної. Її все ще можна знайти на півдні Італії: багато родичів, патріархальний устрій, мати, що опікується дітьми та всією сім'єю.

Сучасна родина, яка більш поширена на півночі, дещо інша: вона складається лише із батьків і дітей, і розподіл функцій у ній є менш чітким.

Але і для сучасних італійських родин дуже важливо збирати всіх родичів разом на вихідних чи на святах. Щоб бути разом, часом треба перелетіти через океан (адже серед італійців є багато емігрантів). І вони готові до цього, аби підтримувати сімейні традиції. 

Друзі.  Соціальне життя та стосунки із друзями для італійців дуже важливі. Для італійців друзі – це завжди взаємодопомога, моральна підтримка, а часто і суто економічні інтереси.

У великих містах молоді люди намагаються якомога частіше «виходити в світ», щоб підтримувати стосунки з друзями, запрошуючи друзів на «аперитив» чи вечерю.

На півночі Італії багато італійців відвідують курси, спортивні чи танцювальні кружки, займаються волонтерством, створюють свої аматорські театральні трупи чи музичні гурти.



На півдні Італії культурні ініціативи мають більш розважальний характер та частіше за все виливаються у колективні фольклорні танці на головній площі. Особливо популярними є танці «піцціка» та «тарантелла».

Їжа. Італія давно відома своїми кулінарними традиціями. В італійській кухні є чіткі правила: що з чим їдять, як правильно подавати їжу, які страви підходять до якого сезону тощо.  Їдять італійці завжди тричі на день, тому всі ресторани і бари відкриті лише в певний час.   

Їжа для італійців – головний привід для зустрічі, як вдома, так і поза ним. Це ніби своєрідний осередок спілкування, а інколи і справжній культ.

Є великий вибір ресторанів, що відрізняються між собою і меню, і стилем закладу: траторія, остерія, піццерія, піаддінерія, агротуристичний ресторан, і т.д.  

Задоволення та невдоволення. Італійцям подобається скаржитися на життя. Інколи, спілкуючись з ними, у вас може скластися враження, що ви наближаєтеся до кінця світу.

Як не дивно, ця звичка постійно скаржитися співіснує у італійців з їхньою здатністю насолоджуватися життям і зовсім не псує їм смак до життя.

Культура та естетика. Кожне місто, кожна вулиця, кожна площа в Італії – це історія. Красива архітектура, скульптура, фрески, живопис – все це впливає на людей у їхньому повсякденному житті.

Майже в усіх містах міська рада викуповує історичні будівлі, щоб розмістити там свої установи. Навіть проста людина, заходячи сюди зробити якісь документи, опиняється в центрі цієї краси, в оточенні прекрасних фресок і живописних картин. Також для державних і цивільних церемоній відводять найкрасивіші зали цих історичних будівель

В Е Л И К О Б Р И Т А Н І Я


В Англії життя підпорядковується принципу розміреності і відсутності метушні. 

У Британії живуть представники безлічі національностей, безлічі етнічних груп, це країна різноманіття та контрастів.

Британці цінують свій час, тому шукають роботу поблизу з домом, щоб добиратися в офіс не більше ніж за 15-20 хвилин.

 Традиції. Якщо запитати когось про суто британські традиції, майже всі тут-таки пригадають чаювання. 


Більшість британців п'ють чай на сніданок, потім під час перерви на роботі, перед тим як лягати спати, коли приходять в гості сусіди, під час зустрічей, вживають чай, щоб розібратися зі своїми проблемами.... 

Давайте також не забувати про чудову британську традицію “dunking”(«замочування»), коли солодке печиво вмочують у чай перед тим, як його з'їсти.

Ще одна з найважливіших британських традицій – це походи в паб. У більшості людей існують свої “local” (місцеві паби), тобто паби, до яких вони ходять найчастіше, знають тамтешній персонал та відвідувачів. Але ходіння в паб – це не тільки і не стільки про випивку. Туди ходять пограти в дартс, подивитися спорт по телевізору, заради “pub grub” (так називають їжу, яку подають у пабі) або навіть взяти участь у паб-квізі.

Вибачення.  Ще однією традицією, що  вважають виключно британською, є перебільшене прохання про вибачення. В будь-якій ситуації, коли щось пішло не так, британці автоматично просять вибачення, незалежно від того, чия це провина. Проте трапляються й зовсім дивні ситуації: люди в офісних коридорах проходять один повз одного і шепочуть “sorry!” («перепрошую»), навіть якщо місця для них обох більш ніж достатньо. Дівчина, якось не замислюючись вибачилася перед собакою, який пройшовся по її ногах.

Засмагання – де завгодно, коли завгодно. Можливо, це біологічна потреба, така поведінка характерна для всіх людей з країн, яким бракує сонця. Будь-який сонячний день у Великобританії, коли температура сягає позначки 18° і вище, призводить до масового божевілля. Люди розстібають сорочки, підкочують брюки та кидають усі свої справи, щоб посидіти на сонці – в парку, міському сквері, на автобусній зупинці, в прямому сенсі будь-де.  І кому спаде на думку їх засуджувати?

Виховання дітей. Все, що стосується виховання у Британії суттєво відрізняється від того, що ми звикли бачити в Україні. Це стосується і допомоги держави від самого моменту вагітності, і відвідування дитячих садків та шкіл, і фінансування вищої освіти.

Деякі аспекти допомоги держави можуть викликати захоплення, але багато нюансів свідчать – виростити дитину у Британії не так просто, а іноді й дуже складно. Навіть у порівнянні з Україною.

У Великій Британії дитячий вік формально закінчується досить рано – у 16 років і від цієї пори з'являється право самостійно керувати мопедом і мотоциклом (авто роком пізніше).

У 16 вже можна за згодою батьків одружитись чи піти служити в армію, хоча самостійно можна це зробити з 18, як і купити алкоголь та вживати спиртне у пабі.

Станом на сьогоднішній день у Великобританії проживає 14 570 осіб, яким більше сотні років. Про це свідчать дані Бюро національної статистики Об’єднаного Королівства. Згідно з цими даними, число британців, які досягли віку в 100 років, за останні два десятиліття зросла в чотири рази, що є рекордним показником.

Культура Великої Британії, так само як і її історія, надзвичайно багата на всілякі дивацтва. Лівосторонній рух, чудернацьке чоловіче вбрання – кілт, мішок вовни на кріслі спікера палати лордів – усе це не зовсім звичайне. Та ж про все це ви, напевно, вже чули. Спробуємо піти іншим шляхом і запропонувати вам просто декілька цікавих фактів, про які ви, можливо, почуєте вперше.

Британські закони мають довгу і складну історію. Тут немає писаної конституції, а в законодавстві можна виявити чимало курйозів. Так, акт парламенту про обов’язкове використання англійської мови в державних судах було написано французькою. Формально в країні досі діє закон, що зобов’язує кожного чоловіка, якому більше 14 років, щонайменше 2 години на тиждень присвячувати стрільбі з лука.

Можна зробити висновок: коли все має чіткі правила, і добре відомо, що можна, а чого не можна, жити стає легше. Люди дотримуються правил, ніхто не шукає двадцяти способів їх оминути.


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Ернест Сетон-Томпсон - 160 років від дня народження.

Гійом Аполлінер

«Зниклі птахи та тварини України»