Чайні традиції (Міжнародний день чаю)

 

Люди п'ють чай уже кілька тисяч років. Напій чинить позитивний вплив на весь організм людини - серцево-судинну, нервову, травну і сечостатеву системи, регулює обмін речовин, артеріальний тиск, стан і колір шкірного покриву, допомагає відновлюватися після перенесених захворювань.

Його люблять на Сході, цінують в Європі. Не дивно, що за цей час у різних країнах і регіонах сформувалися свої правила чаювання: який чай пити, з чим, у якому посуді подавати тощо. Традиції чаювання формуються під впливом культури країни. А ще вибір виду і сорту чаю, а також добавок до нього залежить від рослин і продуктів, які є в конкретному географічному регіоні, і навіть клімату. Міжнародний день чаю (International Tea Day) – неофіційне свято, яке відзначається щорічно 21 травня з ініціативи Організація Об'єднаних Націй від 21 грудня 2019 року. 

Китай вважають батьківщиною листового чаю: звідси напій поширився по всьому світу. Однак спочатку в Піднебесній чай вживали як ліки, і тільки через століття китайці оцінили незвичайний смак «ча» і навіть розробили добірку правил «Гунфу Ча», або «Вища майстерність чаювання».

У Японії, куди чай потрапив із Китаю, сформувалася своя культура чаювання. Ключова фігура японської чайної церемонії – матча, це висушене молоде листя зеленого чаю, яке заварюють водою, нагрітою до 60°С. Матча підходить і для шести видів японських чайних церемоній, і для вдумливого чаювання на самоті. До чаю в Японії подають традиційні солодощі – вагасі.

В Європу возити чай почали приблизно в середині XVII століття. Це були португальці, голландці і англійці, які займалися купецькою справою. Спочатку він також був відомий як лікувальний напій, але після декількох десятиліть його стали пити просто для отримання задоволення.

У європейських країнах також складалися свої традиції чаювання.

У Великій Британії чай у пошані, адже саме англійці познайомили Європу з цим напоєм і не зраджують у любові до нього й досі. Традиції англійського чаювання пропонують випивати по 5-6 чашок на день: за сніданком і під час ланчу, в обід
і, звичайно ж, five-o'clock. Коли Біг-Бен б'є п'ять пополудні, англійці п'ють чай.

У Франції чаювання перетворюють у вишукане проведення часу.  За традицією, у вітальні, ставлять овальний чи круглий чайний стіл, який покривається кольоровою полотняною скатертиною м'яких пастельних тонів. Чайник розміщують на великій мельхіоровій таці. Поруч ваза з варенням, цукорниця з цукром, лимон у спеціальній чи лимонниці на витонченому блюдці. Фрукти подають у високих вазах у центрі столу. Найбільш популярним у Франції вважається «Паризький чай» - вишуканий напій, виготовлений на основі міцного чорного чаю.

Суміш м'яти, листя зеленого чаю і щедрої порції цукру, яка стала відома, як чай туарегів (або магрибський м'ятний чай), вельми поширений в Марокко.

Тим, хто сперечається, чи можна додавати в чай молоко або лимон, варто спробувати чай з солоним маслом. Бо ча - традиційний тибетський чай робиться шляхом кип'ятіння пресованної цеглинки  чорного чаю Pemagul. Також в чай додається молоко, сіль і масло яків. Ця суміш при кип'ятінні постійно перемішується або навіть збивається, в підсумку досягаючи консистенції супу.

Індія - один з найбільших в світі виробників і споживачів чаю, незважаючи на те, що пити чай в Індії почали тільки в середині 19 століття під впливом англійських колонізаторів. Найзнаменитішим рецептом місцевого чаю вважається масала -  чорний чай, в який додають прянощі, такі як кориця, мускатний горіх, імбир, гвоздика, кардамон і перець. Хоча в кожному регіоні Індії є свій рецепт, цей пряний чай є невід'ємним повсякденним елементом життя в країні і продається майже на кожній вулиці.

Пізнання культури чаювання – це чудовий спосіб зануритися в традиції різних народів та краще зрозуміти їхню мову та менталітет.

Пропонуємо переглянути відео презентацію «Чайні традиції світу».