День народження соломинки для коктейлів

 

3 січня соломинка для коктейлів святкує свій день народження. І це чудова нагода дізнатися про неї більше інформації.

Зазвичай, соломинки для коктейлів виготовляють з пластику. Їх використовують, коли п’ють різноманітні напої: від холодної кави до свіжого смузі. Соломинка вже не здається для людей чимось дивним чи незвичайним.

Але варто задуматися, що саме цей виріб відноситься до топ-п’ять предметів з пластику, які забруднюють нашу планету. Соломинку для коктейлів називають найстарішим столовим приладдям. Під час розкопок шумерських гробниць і міст археологами було знайдено тонкі трубочки для напоїв, які виготовлялися із срібла та золота. Вік цих предметів близько 3000 років до нашої ери. Тому археологи припускають, що в історії людства могли бути ще давніші приладдя такого плану з соломи чи дерева.

Сучасна ж історія соломинки для коктейлів починається з Мартіна Стоуна та одного дня, коли йому не сподобався його улюблений коктейль. До напою потрапили волокна з натуральної житньої соломинки, які зіпсували смак. Щоб вирішити проблему чоловік взяв олівець, обмотав його папером, щоб утворилася трубочка, і скріпив її клеєм. Через неї було дуже зручно пити, але робити це потрібно було швидко. Папір намокав. Марвін вирішив піти далі і покрив папір парафіном. Тепер трубочка розмокала довше, але все-рівно він не встигав насолодитися смаком коктейлю. Одного разу Мартін отримав бандероль, на якій була яскрава поштова марка з манільського паперу. Він був дуже щільним і Стоун подумав, що з нього вийде хороша трубочка.

Тепер потрібно були тільки вирішити, який діаметр буде найкращим. Якщо соломинка ширша, то пити з неї легше, але всередину можуть потрапляти кісточки лимону. Тому діаметр він зробив трішки меншим, ніж розмір середньої лимонної кісточки. Саме 3 січня 1888 року Мартіном була запатентована його інноваційна ідея, а ще через 2 роки виробництво соломинок стало приносити прибуток. Але процес став автоматизованим лише згодом.

Наступний етап еволюції соломинок стався в середині 1930-х років, коли ріелтер Джозеф Фрідман продовжив розвиток конструкції, запровадивши в соломинку гофровану ділянку,

яка давала змогу згинати її для більшої зручності використання. На що він отримав патент США 28 вересня 1937 року.

Одними з перших, крім барів і ресторанів, оцінили новинку лікарні та госпіталі - лежачих хворих тепер можна було поїти і не проливати рідину, водночас не використовувати скляні трубки, що потребували стерилізації і часто розбивалися. Гнучкі ж соломинки відтоді залишилися майже незмінними.