Невідома Леся Українка

 

Одна з найвідоміших українок Лариса Петрівна Косач-Квітка – письменниця, фольклористка, громадська діячка, меценатка, організаторка етнографічної експедиції Філарета Колесси для запису кобзарської музики. Без неї неможливо уявити українську культуру.

Лариса Косач з’явилася на світ 25 лютого 1871 року на Волині в місті Звягель, нині – Новоград-Волинський Житомирської області. Будинок, де винаймала квартиру її родина, на щастя, зберігся. Зараз у цій будівлі працює Літературно-меморіальний музей поетеси.

Леся народилася в заможній, поміщицькій родині спадкових дворян. Її батько – Петро Косач, нащадок козацько-старшинського роду. Він був правознавцем, державним службовцем, який дослужився до дійсного статського радника (це високий чин, зараз можна порівняти з генералом-майором).

Петро приятелював із Михайлом Драгомановим. Завдяки цій дружбі, познайомився із молодшою молодшою сестрою Драгоманова й потім із нею одружився. У шлюбі народилися 6 дітей: 2 хлопчиків і 4 дівчаток.

Мама Лесі Українки – Ольга Драгоманова-Косач увійшла в історію як відома письменниця під псевдонімом Олена Пчілка.

Вона стала для своєї талановитої доньки першою наставницею, яка навчала її віршувати, знайомила з найкращими творами світової літератури, а згодом – допомагала видавати вже власні твори Лесі.

Іншою людиною, яка суттєво вплинула на формування світогляду Українки, став Михайло Драгоманов.

Змушений стати політичним емігрантом, він виїхав із російської імперії спочатку до Швейцарії, потім – до Болгарії. Упродовж останнього року життя Михайла Леся перебувала з ним у Софії.

Хвороба Лесі Українки

У 10 років на Водохреща Леся застудила ноги, а на 12 році життя з’явилися перші прояви туберкульозу кісток, який згодом уразив нирки й легені. Через страшні болі Леся часто була змушена не вставати з ліжка. На початку 1899 року в Берліні видатний німецький хірург Лесі зробив операцію кульшового суглоба, хворого на туберкульоз. Усе пройшло успішно й після шестимісячної реабілітації Леся Українка змогла повернутися в Україну.

Однак хвороба остаточно так і не відступила. Лариса їздила на лікування в Карпати, Крим, Грузію, Італію, Єгипет. Під кінець життя Леся сумно жартувала, називаючи свою боротьбу з хворобою «тридцятирічною війною».

Усього ж доля відміряла Лесі Українці тільки 42 роки життя. Мисткиня померла від туберкульозу 1 серпня 1913 року в грузинському курортному селі Сурамі. Поховали Лесю в Києві на Байковому цвинтарі.

Освіта Лесі Українки

У це складно повірити, але Леся Українка ніде офіційно не навчалася. Вона не закінчила жодної школи, тим паче університету. Леся здобула домашню освіту від батьків, родичів, приватних вчителів. Лариса навчилася читати в 4 роки, а згодом опанувала кілька іноземних мов – грецьку, латину, німецьку, французьку, італійську, польську, болгарську.

Творчість Лесі Українки

Перший вірш, який називався «Надія», Леся написала в 9 років, перебуваючи в Луцьку. Він написаний під враженням від звістки про арешт і заслання її тітки, молодшої сестри батька – Олени Косач.

Перші опубліковані твори Лесі з’являються в тринадцятирічному віці в галицьких часописах, тобто в Австро-Угорщині. За однією із версій, саме тому в 1884 році народився псевдонім – Леся Українка. За іншою версією псевдонім з’явився під впливом Драгоманова, який часто підписував свої твори «Українець».

1884 року Леся почала активно писати вірші: «Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло». Перша збірка поезій «На крилах пісень» виходить друком 1893 року у Львові за сприяння Івана Франка. У збірці є зразки пейзажної та інтимної лірики.

У 1899 році вийшла друга збірка – «Думи і мрії». У поезіях порушено теми героїзму, митця і суспільства, лицарської відваги.

У 1905 році письменниця пише драматичну поему «У катакомбах». У 1907 році написані твори «Касандра», «На руїнах», далі працює над творами «У пущі», «Руфін і Прісцілла».

У 1907 році написана «Блакитна троянда» – історія про життя української інтелігенції.

Вершиною творчості Лесі Українки вважають драму-феєрію «Лісова пісня»,

яку письменниця написала за 10 (за іншою версією – 12) днів у Кутаїсі. Невдовзі після цього мисткиня завершує драму «Камінний господар» із власною інтерпретацією образу Дон Жуана.

Уся творчість Лесі Українки пронизана мотивами волі, боротьби, служіння високій меті. Ліричним героєм її творів і сильна духом особистість, яка шукає розв’язання актуальних суспільних і філософських проблем.

Здебільшого роботи Лесі Українки публікувалися за кордоном – у Берліні, Дрездені, Відні, Празі. Попри те що, рано почала публікуватися, Леся Українка майже 15 років не одержувала гонорари за свої твори.

В особистому житті мисткині були свої драми і трагедії. Нещасливе кохання до Нестора Гамбарашвілі,

потім – до Сергія Мержинського. Із Сергієм вона познайомилася у Ялті 1897 року. А в 1901 році Леся їде до Мінська, щоб доглядати за хворим на туберкульоз коханим. Два місяці вона провела біля його ліжка і, саме в цей час, за одну ніч написала знакову драму «Одержима». Мержинський помер у неї на руках.

1907 року у 36-річному віці Леся вийшла заміж за Климента Квітку – музикознавця, збирача фольклору, який був молодше за неї на 9 років. Квітка брав активну участь у державотворенні України, у створенні Української академії наук, став одним із найвидатніших музикознавців світу. Пройшов репресії в сталінські часи.

Подружжя Квіток профінансувало етнографічну експедицію Філарета Колесси, під час якої записували спів кобзарів на фонограф. Після смерті Лесі Климент удруге не одружився, присвятив себе роботі й помер через 40 років після смерті дружини.

Пропонуємо ознайомитися з 10 цікавими фактами про Лесю Українку.

У дитинстві Леся була найбільш близька зі старшим братом Михайлом. У них навіть було спільне ім’я, яким їх називали в родинному колі – «Мишолосіє».

Леся почала читати дуже рано – у 4 роки, а в дев’ятирічному віці написала свій перший вірш.

Леся не ходила до школи, бо її мати не хотіла російського впливу на свою доньку. Її освітою опікувалися родичі і приватні педагоги.

Леся Українка вміла грати на фортепіано. Спочатку її навчала тітка Олена, а потім дружина Миколи Лисенка – піаністка Ольга Липська.

У 19 років письменниця написала перший підручник про історію східних народів українською мовою. Михайло Драгоманов допомагав їй у створенні «Стародавньої історії східних народів». Він давав їй методичні рекомендації, надсилав праці із цієї теми німецьких і французьких авторів.

Леся Українка перекладала твори Байрона, Шекспіра, Міцкевича, Гюго, Гейне, Гомера.

Генійка добре малювала. Вона любила зображувати море. Але, на жаль, збереглася лише одна її картина – «Мати й дитина».

Поетеса висловлювалася щодо росіян. Вона вважала, що «братні народи» є просто сусідами», які не мають спільних інтересів і їхнє майбутнє – жити окремо.

Іван Франко називав Лесю «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Похорон письменниці проходив під наглядом жандармів. Влада боялася, що ця подія перетвориться на український мітинг. Людей було так багато, що довелося зупинити рух трамваїв. Труну Лесі Українки несли 6 жінок: її подруги та відомі українські діячки.

Цими 10 фактами не обмежується все цікаве, що траплялося в житті і творчості поетеси, запрошуємо бажаючих до читальної зали бібліотеки ознайомитися з переглядом літератури  «Невідома Леся Українка».