Марко Вовчок - відома українська письменниця і перекладачка

 

1833-1907

Марія Олександрівна Вілінська (справжнє ім’я Марка Вовчка) була двічі одружена. З першим своїм чоловіком, українським фольклористом і етнографом Опанасом Маркевичем познайомилась в Орлі, де він відбував заслання за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. З другим чоловіком - Михайлом Дем’яновичем Лобач-Жученко, одружилась після смерті Опанаса.

Матір Марії - Парасковія Петрівна походила з російського дворянського роду Данилових. Батько - Олександр Олексійович Вілінський - збіднілий дворянин, армійський офіцер у відставці, помер, коли донці було лише 6 років. Вітчим (другий чоловік Парасковії) був дуже жорстоким, люто знущався як з кріпаків, так і з власної родини. Одного разу програв маєток у карти і покинув сім’ю на призволяще.

У віці 12 років мати віддала Марію до приватного пансіону в Харкові, де вона провчилася неповних три роки.

Марко Вовчок знала багато іноземних мов, перекладала російською мовою багато творів з французької, англійської, німецької, польської літератур, зокрема п’ятнадцять романів Жуля Верна, твори Альфреда Брема, Чарльза Дарвіна.

В січні 1851 року, після весілля з Маркевичем, Марія виїжджає до України, живе в Чернігові, Києві та Немирові. Молодята живуть у постійній скруті, змінюють весь час квартири. У цей час письменниця часто виїжджала у села і збирала український фольклор.

Була знайома з Т. Шевченком, І. Тургенєвим, М. Некрасовим, М. Салтиковим-Щедріним, М. Костомаровим, П. Кулішом, Д. Менделєєвим, О. Бородіним, Л. Толстим, Жюлем Верном.

Особлива, тепла дружба склалася у письменниці з Тарасом Шевченком. Він подарував їй золотий браслет, яким вона дорожила понад усе, а також «Кобзар» з написом: «Моїй єдиній доні Марусі Маркович і рідний, і хрещений батько Тарас Шевченко» і елегію «Марку Вовчку. На пам'ять 24 січня 1859». У свою чергу Марко Вовчок присвятила Шевченку повість «Інститутка».

У 1859 році Марко Вовчок тяжко захворіла і разом із сином Богданом поїхала на лікування до Німеччини, а згодом до Великої Британії, Швейцарії, Італії та Франції.

Упродовж 1860-1866 років Марія живе у Парижі. Її життя було скрутним, бо гонорарів за друкування творів у журналах ледь вистачало, щоб оплачувати маленьку кімнату на околиці міста. Щоб хоч якось заробити копійку, письменниця починає друкувати у французьких журналах деякі з «Народних оповідань», перекладених французькою. Оповідання сподобалися французьким читачам. Повість-казка Марка Вовчка «Маруся» видавалась у Франції 20 разів. Повість «Маруся» стала улюбленою дитячою книжкою у Франції, була відзначена премією французької академії і рекомендована міністерством освіти Франції для шкільних бібліотек.

У 1891 році усиновила свого першого онука Бориса, рятуючи репутацію майбутньої невістки, адже хлопчик народився до шлюбу. Хоча невістка Ліза і син Богдан повінчались після народження Бориса, хлопчик все одно залишився у Марії і всі вважали його молодшим сином письменниці.

Марко Вовчок прославила українську літературу на весь світ, ставши одним з найавторитетніших письменників Європи, оскільки її твори ще за життя були перекладені на багато європейських мов (чеська, болгарська, сербська, польська, словенська, італійська, французька, німецька, англійська та ін.) і отримали величезну популярність. Взагалі вона була єдиною в українській літературі жінкою-письменницею наприкінці 50-х років ХІХ століття.

Твори Марка Вовчка не втратили своєї актуальності і донині, бо вони вселяють в людей надію, доброту і віру у власні сили навіть у найважчі часи.

Перебуваючи за кордоном, перекладала наукові праці та літературні твори французьких, німецьких, англійських, датських і польських авторів. Вперше переклала 15 романів Жуля Верна, казки Г.-Х. Андерсена, праці Ч. Дарвіна,
А. Брема.

Останній рік життя мешкала на околиці м. Нальчика де і похована у 1907 році.

Пропонуємо вашій увазі відео презентацію, яку підготували бібліотекарі нашого філіалу.