середа, 19 жовтня 2016 р.

"Ромська мрія"


Кіноклуб Docudays UA продовжує свою роботу і сьогодні до уваги глядачів ми запропонували фільм  українського режисера Романа Бондарчука "Ромська мрія" (2012р.) Це чотири історії про мешканців таборів Закарпаття. Дениса, Мирослава, Діану та Ренату, яких вважають успішними в ромському середовищі, тож вони прагнуть бути взірцями. Цикл «Ромська мрія» – це дослідження українськими документалістами проблем ромів Закарпатської області.  Ми обговорили такі поняття, як ксенофобія та дискримінація, з якими стикаються головні герої фільму. Глядачам було запропоновано замислитись над питаннями, які поставив модератор перед переглядом фільму, і відповісти на ці питання після перегляду.
Модератор закцентував увагу глядачів на певних моментах з історії героїв, щоб побудувати навколо них дискусію. Учасники дискусії жваво обговорювали не тільки ті проблеми, які показав режисер фільму (побутові, соціальні, порушення прав людини, дискримінація за національною ознакою тощо), а й поділилися своїми історіями із життя. Негативне ставлення до ромів все ж таки переважає в нашому суспільстві – такий висновок зробили присутні, але погодились з тим, що в цивілізованому суспільстві немає місця  для дискримінації за ознакою раси, статі або віросповідання.



  

вівторок, 18 жовтня 2016 р.

Краєзнавча подорож
«Мій край – моя гордість»

  Любов до Батьківщини починається з любові до рідного краю, рідного міста. Учні 7-Г класу ЗОШ № 20, яких  ми запросили в нашу 
бібліотеку,  познайомились із цікавими фактами з історії та сьогодення нашого міста. Дізнались дещо нове про історію однієї з вулиць Полтави – Європейську. Член Національної спілки журналістів України, Міжрегіональної спілки письменників України і Полтавської спілки літераторів Оксана Кравченко, яка завітала до нашої бібліотеки, презентувала учням два документальні фільми, зняті Вірою Кумпан: «Вулиця Європейська »   та «Анатолій Лавренко. Закоханий у колір».  Віра Кумпан - відео-оператор і волонтер з 2013 року, член Полтавської міської екологічної організації, розповіла про свою роботу оператора фільмів,
та про те, як захопилась цією роботою. Діти мали можливість подивитись на один день із  життя відомого полтавського художника Анатолія Лавренка – побачити, як створюються його нові картини. Анатолій Іванович працює у власному стилі, який досвідчені митці називають неповторним. Притсутні  змогли насолодитися оригінальним баченням і непересічним талантом самобутнього художника. Відчути гордість за своє місто, яке славиться не тільки красою, а й талановитими людьми.
 






середа, 12 жовтня 2016 р.

Ретрокінозал.

«За двома́ зайця́ми» — художній комедійний фільм за мотивами комедійної п'єси Михайла Старицького.
«За двома зайцями» – екранізована п’єса одного із корифеїв українського театру Михайла Петровича Старицького. Але цей «заячий ланцюг» почався ще раніше, і почав його Іван Семенович Нечуй– Левицький, що у 1875 році написав «міщанську комедію» «На Кожум’яках». П’єса, що називається, «не пішла», а тому за неї взявся Михайло Петрович, який, додавши останній інтриги та динамічності, «вивів» «Зайців» в маси. Щоправда, тодішня назва комедії на афішах мала дещо інший вигляд: «Панська губа, та зубів нема», а вже в дужках додавали звичне нашому оку: «За двома зайцями».
Першими побачити картину мали змогу в Дарницькому клубі залізничників, де 21 грудня відбулася прем’єра. Картина, що була прототипом роботи М. Старицького, все ж мала свій власний, розроблений за два тижні Івановим, сценарій. Та й усі фрази, що у підсумку стали крилатими – теж справа рук (вірніше, голови) Віктора Михайловича.


«Віктор Іванов дуже хвилювався, чи вийде гарна картина. До цієї стрічки він ішов багато років свого життя. Цей фільм був для режисера ніби іспит, тому він надзвичайно нервував і драматизував події, навіть мікроскопічну невдачу під час зйомок. До того ж, він був надзвичайно вимогливою людиною до себе й оточуючих, часто не впевнений багато в чому, завжди у пошуку, тому йому здавалося, що ми з Борисовим — актором, виконавцем ролі Свирида Голохвастова, усе робимо не так. Якось він навіть написав заяву на ім’я директора кіностудії: «Прошу зняти з ролі Борисова та Криницину. Перший грає, як салака, а мені потрібна щука, друга — порожня пляшка чи посудина». Потім він охолонув, заспокоївся, і про заяву всі забули. Коли фільм вийшов на екрани, його всі хвалили. Ніхто не очікував такого шаленого успіху», – розповідає виконавиця ролі Проні Прокопівни Маргарита Криницина, що померла у Києві у 2005 році.
Лише через п’ятдесят два роки після випуску легендарним «Зайцям» судилося зазвучати природньо, зазвучати, власне, так, як планувалося, так, як їх виношував і задумував геніальний Віктор Михайлович Іванов.
Надворі – липень 2013. Справжня кіносенсація вибухає у Маріупольському фільмофонді, де реставратори Національного центру Олександра Довженка віднаходять українську фонограму випущеної у 1961 році в Києві комедії «За двома зайцями». «Саме у Маріуполі є «великі поклади» цікавого кіноретро. Там, наприклад, зберігалося понад п’ятдесят фільмів Одеської кіностудії, яких немає у центральному фільмофонді Києва.
А от, дивлячись українську версію, ми розуміємо, як все насправді замислював Іванов. Всі мешканці Подолу говорять чистою українською і лише «суржик» Проні, Голохвастова та Сєркових викликає саркастичний сміх та показує їхню недолугість.


четвер, 6 жовтня 2016 р.

«Бібліотека – твоє вікно у світ !»
(Екскурсія)


Наші двері завжди відкриті для всіх - дітей та дорослих.  І сьогодні вперше  до нашої бібліотеки завітали учні 4-б класу ЗОШ № 37. Після зустрічі з дітьми залишились тільки приємні враження та гарний настрій. Ми побачили в очах цих дітей: зацікавленість до всього нового, бажання вчитися та здобувати знання, а це означає, що ми потрібні нашим маленьким читачам, адже кожна людина починає  своє  свідоме  життя  із знайомства з  книгою. З дитячих  років  книга  допомагає  пізнавати себе, пізнавати світ, що нас оточує. 
Наше знайомство ми почали із мультимедійної презентації нашої бібліотеки: розповіли про її історію та напрямки роботи; провели екскурсію фондами нашої бібліотеки, показали дітям скільки книжок, журналів та інших видань містить наш фонд. Та, нарешті, зробили дітям приємний сюрприз, показав нові випуски журналу «Єралаш». Всі присутні отримали масу задоволення від нового знайомства та цікаво проведеного часу.





До нових зустрічей!