середа, 27 квітня 2016 р.

До 170-річчя з Дня народження

Ге́нрик Адам Александер Піус Сенке́вич

Польський прозаїк білорусько-татарського походження. Автор низки оповідань і романів, зокрема, «Камо грядеши» (1896) та «Хрестоносці» (1897-1900). Лауреат  Нобелевської  премії з літератури 1905 року.
5 травня виповнюється 170 років з дня  його народження. В історії польської літератури знайдеться небагато письменників, які володіли б масштабним відчуттям історичного минулого. Генрик Сенкевич належав саме до таких прозаїків. Він зумів, подібно Гюго, Толстому, Дюма, описати грандіозні події минулих епох, не втративши при цьому творця цих подій — людську особистість.
Письменницька доля Генрика Сенкевича була щасливою — критики різних країн світу захоплено відгукувалися про польською романисте, називаючи його «одним з найвидатніших майстрів сучасного роману». Про талант письменника свідчить і той факт, що майже всі його великі твори були екранізовані за участю кращих польських і зарубіжних акторів. А за романом «Камо грядеши» були поставлені відразу два фільми — французькими та італійськими кінематографістами.

На абонементі Ви можете ознайомитись з виставкою
"Світ творів Генрика Сенкевича"





 Цікаві факти з життя


Після трилогії «Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володиєвський» Сенкевич став польським письменником з найвищими заробітками (за право видання трилогії протягом 20 років отримав від видавця 70 тисяч рублів).

Творчість Генрика Сенкевича високо цінував Л. Н. Толстой. Письменники навіть вели листування.

Назва «Камо грядеши» (Куди йдеш) пов'язано з епізодом з життя св. Петра. Рятуючись від гонінь імператора Нерона на християн, Петро вночі потайки залишив Рим. За міською стіною йому з'явився Христос. Петро запитай його: «Quo Vadis, Domine?»( Камо грядеши, Господи?) Христос відповів: «У Рим, щоб знову бути розп'ятим». В цю мить Христос вознісся на небо, а Петро, сприймаючи його слова як знак своєї мученицької смерті за віру, повернувся в Рим, де його розіп'яли на хресті.

Р. Сенкевич зображений на польській банкноті 500 000 злотих 1990 року.

Екранізації творів

Твори Сенкевича багаторазово екранізовані на батьківщині письменника і за її межами. Особливо часто екранізували «Камо грядеши», першою екранізацією якого можна вважати 30-ти секундну стрічку братів Люм'єр (1899). Перша повнометражна екранізація вийшла в 1912 році в Італії (реж. Енріко Гуаззоні).

Найбільш відомі західні екранізації:           

 
Quo vadis (1951) реж. М. Лерой                    Хрестоносці (1960) 














Пан Володиєвський (1969) реж. Е. Гофман


 

               Вогнем і мечем (1999) реж. Е. Гофман



                  

вівторок, 19 квітня 2016 р.

КІНОКЛУБ DOCUDAYS UA
"ІМПУЛЬС" продовжує свою роботу

    На черговому засіданні Кіноклубу  медіа-просвіти з прав людини Docudays UA "Імпульс" ми запропонували учасникам (учні ЗОШ №37) подивитись фільм "Абетка"(2012)  документаліста - фрілансера Мадлі Ляене з Естонії та фільм української режисерки Наталії Машталер "Відкритий урок"(2012).

          Чи в усіх країнах світу громадяни мають право на освіту? Які особливості навчання дітей і дорослих в країнах різних частин світу ? 
 І чому їх права порушуються? На такі питання ми намагались дати відповідь після прегляду фільму "Абетка".
                                    У фільмі розповідається про нелегку долю ліберійської дівчини Веле, що внаслідок війни на власному досвіді дізналась про порушення прав людини. В нашій країні також дуже багато порушень прав людини, та героїні фільму живеться гірше, ніж людям на Україні. До такого висновку прийшли школярі, що дивились цей фільм. Зауважили також, що стосовно головної героїні фільму були порушені такі основоположні права, як право на особисту недоторканість, на гідне життя, на повагу. Дискутуючи про те, чи можливо було б уникнити цього  в тих умовах, в яких живуть герої стрічки, прийшли до висновків, що всеж таки можливо. Бо у переважній кількості випадків дотримання прав людини лежить у площині особистого ставлення.   Також ми дізнались про школу в Ліберії і порівняли її з українською.
 У фільмі "Відкритий урок", піднімались  проблеми пошуку гідного життя. Розглянули таке важливе на наш час питання, як вивчення іноземної мови. Чи потрібно знання іноземної мови пересічному громадянинові і навіщо?


          







понеділок, 18 квітня 2016 р.

Година-реквієм "Чорнобиль не має минулого часу"

    Вранці 26 квітня 1986 трапилося те, що зараз вважається найбільшою техногенною катастрофою,   трагедією не тільки України, а й усього людства   – вибух  четвертого реактора на Чорнобильській атомній електростанції.
           В читальному залі учні 7-в класу  ЗОШ №2  зустрілися з ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС  Астапенко Леонідом Миколайовичем, який поділився своїми спогадами про перебування  на території Чорнобиля в перші місяці після вибуху реактора. Спілкуючись з дітьми, Леонід Миколайович прокоментував події, які були відображені в документальному фільмі "Черная быль" та відповідав на численні запитання школярів.  
         Всім відомо, що аварія на ЧАЕС - катастрофа, яку можна назвати глобальною. Але мало хто знає, що вона вважається найбільшою техногенною катастрофою, якій присвоєний сьомий рівень за Міжнародною шкалою ядерних подій (локальна катастрофа з глобальними наслідками).
Чорнобильська трагедія  забрала життя багатьох людей, завдала  шкоди здоров'ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління.

 









середа, 13 квітня 2016 р.

Ретрокінозал.

 13 квітня ми, як завжди, були раді вітати  шанувальників старого доброго кіно в нашому ретрокінозалі. Цього разу за проханням наших відвідувачів показали кінострічку за участі Луї де Фюнеса. 


«Пригоди раввіна Якова» — французький фільм (комедія) режисера Жерара Урі, знятий в 1973 році.
Стрічка стала чемпіоном прокату того ж року у Франції – 7 млн. глядачів. Це останній досвід спільної співпраці Жерара Урі і Луї де Фюнеса. У них намічався в 1975 р. ще один фільм, де Фюнес повинен був зіграти південноамериканського диктатора, але Луї пішов з проекту після 2 інфарктів.
У 1975 році картина була представлена на номінацію «Глобус», за кращий іноземний фільм (Франція).






Деякі цікаві факти з життя актора:
1. У де Фюнеса на тумбочці зазвичай стояли три будильника і лежали три книги. Така кількість годинників  йому потрібна була, щоб бути впевненим у тому, що він не проспить. А одні й ті ж книги могли лежати у нього роками, але він ніколи не дочитував їх до кінця, щоб, за його словами, «не бути розумнішими за глядачів».

2. Найкращим відпочинком для Луї де Фюнеса було садівництво. Коли він хотів відволіктися від роботи, то одягався в коричневе пальто і величезний капелюх і йшов обробляти овочі та улюблені троянди. В його честь навіть назвали один із сортів помаранчевого кольору: троянда «Луї де Фюнес».

3. У де Фюнеса була манія переслідування – він страшно не довіряв людям. Тому з собою завжди носив заряджений пістолет. Казав: «А якщо хто-то, поки я буду в садочку, нападе в  будинку на мою дружину? Як я зможу їй допомогти без зброї?» А дітей попереджав, щоб вони не плуталися під ногами в темряві, а то він міг злякатися і... випадково вистрілити!

4. Актор завжди ходив дивитися свої картини в кінотеатр. Приходив з сім'єю і купував квитки в касі. Але як тільки фільм починався, виходив із залу. Його цікавив не він сам на екрані, а... якість звуку! Якщо вона його не влаштовувало, він прямував до кіномеханіка, щоб той вирішив проблему. А ще де Фюнес обожнював підслуховувати розмови театральних касирів, щоб дізнатися, як розкуповують квитки на його стрічки.

5. Актор ледь не залишився глухим після зйомок у фільмі «Пригоди рабина Якова» в 1973 році. За сюжетом його герой падає в чан з масою зеленої жувальної гумки, яка на ділі була сумішшю тіста і фарби. Знімали взимку, подмораживало. І коли де Фюнес закінчив зйомки, виявилося, що ліве вухо у нього забито цією масою і не чує. Лікар врятував його з допомогою... клізми. Артист був настільки зачарований результатом, що одного разу, коли у нього заклало вухо в ресторані, він попросив метрдотеля купити для нього в найближчій аптеці клізму. Прохання виконали, він почав промивати вухо. І знову залишився задоволений ефектом (на відміну від оточуючих, які спостерігали картину).

6. Актор був завжди готовий прийти на допомогу оточуючим – іноді навіть з надмірним завзяттям. Одного разу дружині його помічника по будинку стало погано від головного болю. На дворі була зима, і сніг йшов так густо, що швидка не могла проїхати. Тоді де Фюнес підняв свої зв'язки в збройних силах і незабаром у його саду приземлився вертоліт! Коли хвору на ньому привезли в госпіталь, з'ясувалося, що у неї звичайна мігрень. Де Фюнесу було страшенно ніяково перед військовими.

7.  Луї де Фюнес мріяв, щоб її діти пішли по його стопах, і йому вдалося втілити мрію в молодшому синові Олів'є. Той знявся в шести картинах разом з батьком (останнім став «Фантомас розбушувався» в 1971 році). Але де Фюнес-молодший не був у захваті від акторської майбутнього і змінив кіно на небо – став пілотом компанії Air France. Капітан де Фюнес вийшов на пенсію в 2010 році.


8. Другою дружиною Луї була внучата племінниця письменника Гі де Мопассана – Жанна Августина Бартелемі де Мопассан. Вони познайомилися в Парижі в 1942 році, в часи німецької окупації. Спочатку красуня закохалася в джаз, який грав у барі на піаніно «маленька людина», а потім відповіла взаємністю на його почуття. Вони прожили разом 40 років до його смерті. Зараз Жанна, якій в лютому цього року виповнилося 100 років, живе в центрі Парижа зі старшим сином Патріком.